займати

Значення в інших словниках

1. займати — займа́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
2. займати — див. залицятися Словник синонімів Вусика
3. займати — Брати, посідати, жм. запосідати; (пост) обіймати; (силою чужу землю) окуповувати, забирати, захоплювати, заволодівати чим; (кімнату) користуватися чим; (кого) |за|чіпати, ображати, чіплятися до... Словник синонімів Караванського
4. займати — -аю, -аєш, недок., зайняти і діал. займити, займу, займеш, док., перех. 1》 Брати, обирати що-небудь для користування, закріплювати за собою або за кимсь; розташовуватися де-небудь. || Захоплювати який-небудь населений пункт, територію, місцевість і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. займати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
6. займати — Займа́ти, займа́ю, -ма́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. займати — ЗАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЙНЯ́ТИ і діал. ЗАЙМИ́ТИ, займу́, займе́ш, док., перех. 1. Брати, обирати що-небудь для користування, закріплювати за собою або за кимсь; розташовуватися де-небудь. Словник української мови в 11 томах
8. займати — Займа́ти, -ма́ю, -єш сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму, -меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Словник української мови Грінченка