займати

ЗАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЙНЯ́ТИ і діал. ЗАЙМИ́ТИ, займу́, займе́ш, док., перех.

1. Брати, обирати що-небудь для користування, закріплювати за собою або за кимсь; розташовуватися де-небудь.

— Йди, каже [Савка], туди, там землі не міряні, бери, займай скільки сили твоєї, рубай ліс, став хату, хазяїном будеш… (Коцюб., І, 1955, 379);

Алла Михайлівна зайняла місце за крайнім столиком, найближчим до вулиці (Л. Укр., III, 1952, 611);

У вагоні ще попросторішало. Звільнилась горішня лава — зайняли для Гайового (Головко, II, 1957, 439);

Вже ніч… Зайняли вихідний свій рубіж… У кожного був автомат (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 258);

// Захоплювати який-небудь населений пункт, територію, місцевість і т. ін.

— Займайте, хлопці, займайте гору за лісом! Гору займайте! От пропадуть, пропадуть нізащо! — говорив він у розпачі (Довж., І, 1958, 275);

— Наливайко пішов на вдвоє численніші війська Ходкевича і з боєм зайняв Могилів (Ле, Наливайко, 1957, 288);

Колись шляхтич да заняв [зайняв] козаче поле (Вовчок, 1,1955, 89);

// Мешкати де-небудь, мати в своєму користуванні.

Брати Калиновичі займали гарне помешкання на Панській вулиці (Фр.,УІ, 1951, 200);

Капітан третього рангу Платан Богучар займає в його домі кімнату з верандою в сад (Кучер, Чорноморці, 1956, 27);

// Перебувати на якій-небудь посаді.

Тепер займаю посаду статистика в ..земстві (Коцюб., III, 1956, 234);

Партія має одну дисципліну, один закон для всіх комуністів, незалежно від заслуг і постів, які вони займають (Статут КПРС, 1961, 6).

◊ Займа́ти (зайня́ти) оборо́ну — окопуючись, розміщуючи військо, загін і т. ін. та вогневі засоби на певній ділянці, готуватися до відбиття атак ворога.

Уже замовкли три батареї, уже перший дивізіон займав кругову оборону (Кучер, Чорноморці, 1956, 38);

Займа́ти (зайня́ти) пози́цію (пози́ції) — зупинятися в певному місці, готуючись до чого-небудь (перев. до бою чи оборони).

Поріділий після боїв полк, зайнявши позиції в степу, став окопуватись (Гончар, II, 1959, 351);

Займа́ти (зайня́ти) по́стать — ставати до роботи на певній смузі, ділянці піти або поля.

Прийшла дівчина жати і постать зайняла (Л. Укр., І, 1951, 410);

Займа́ти (зайня́ти) че́ргу — закріплювати місце за собою або за ким-небудь у черзі.

— Тоню, до їдальні йдеш? — почувся голос слюсаря Карпова. — Я тобі чергу займу (Собко, Матв. затока, 1962, 192).

2. Заповнювати собою яку-небудь площу, ділянку або якийсь простір, місце.

Гарний у дядька садок; колись він займав під собою коло 40 десятин (Коцюб., І, 1955, 465);

Високе та ясне вікно займало всю стіну і виходило на південь (Кучер, Вогник, 1952, 43);

У двері було видко три сукні, котрі ворушились од кутка до кутка і зайняли собою трохи не всю кімнату (Н.-Лев., І, 1956, 184).

◊ Займа́ти (зайня́ти) мі́сце в чому, серед чого — заповнювати собою якусь частину в чому-небудь; посідати, відігравати певну роль.

В літературній творчості періоду громадянської війни панівне місце займають віршові жанри (Іст. укр. літ., II, 1956, 50);

Україна займає тепер одне з перших місць серед найбільш розвинутих в економічному відношенні країн Європи (Наука… 12, 1957, 2).

3. кого, рідко. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про думки, почуття).

— Знаєте, яка думка займає мене? Взяти б і закрутити голову сьому серцеїду, та так закрутити, щоб він просто збожеволів (Л. Укр., III, 1952, 606);

Чорна жура йшла крок у крок за ним [Івонікою] і зайняла його цілковито (Коб., II, 1956, 109).

4. Заповнювати який-небудь проміжок часу; продовжуватися, тривати.

Вся подоріж морем займе 17 днів (Л. Укр., V, 1956, 410);

Раз у раз доводилося [втікачам] спотикатися, намацувати дорогу, падати.. Ця плутанина зайняла коло години (Коцюб., І, 1955, 347).

5. Зачіпати, хапати, б’ючи, кусаючи і т. ін.

— А не порве ваш собака? — Ні, він не займе: він у нас плохий (Барв., Опов.., 1902, 215);

Його [економа] очі, мов за-скочені миші, жахливо оглядали кожне обличчя, руки були напоготові, щоб боронитись, але ніхто не зайняв (Коцюб., II, 1955, 82);

// Звертатися, заговорювати з особливою приязню, зацікавленістю до кого-небудь; залицятися.

Нехай мене той займає, хто кохання в серці має! (Укр.. присл.., 1955, 109);

А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (Нар. лірика, 1956, 197);

— Чи він мене любить? Чіт чи лишка? — Чіт! і любить тебе від щирого серця! — обізвавсь Василь, що вже давно стояв біля неї [Марусі] і дививсь на її смуту та не знав, як зайняти (Кв.-Осн., II, 1956, 35);

// Чіплятися, ображати, викликати на сварку.

Вона ухопила Якова за руки і почала молити, щоб він не займав нікого і йшов би додому (Мирний, IV, 1955, 60);

// Нападати.

То гуляв козак Голота, погуляє, Ні города, ні села не займає. На город Килію поглядає (Укр.. думи.., 1955, 5);

[Прісцілла:] Нащо роз бійникам мене займати? Тепер я не подібна до багачки (Л. Укр., II, 1951, 343);

Боже, боже! Зараз ведмідь з’їсть її — зараз! — Чи ж буде він ситий з неї? Хоч би ситий він був та братика не зайняв… (Вовчок, І, 1955, 341).

◊ [І] па́льцем [не] зайня́ти (займи́ти) див. па́лець.

6. Захоплювати, переймаючи або збираючи докупи і женучи куди-небудь (худобу, свійських птахів і т. ін.).

Петруня займав в лісі корови, жене додому (Вас., III, 1960, 340);

Василь, походивши манівцями, одлучив своїх овечат, зайняв руденьке телятко і погнав до водопою (Мирний, IV, 1955, 22);

Я ж зайняла сірії гуси да погнала й до води (Чуб., V, 1874, 535);

Займила дівчина корову у лучку (Черемш., Тв., 1960, 104);

// Переймати і зачиняти в хлів, сарай і т. ін. чужу худобу, коней за спаш свого города, поля, поки їх господар не відшкодує збитків.

— А нащо ви, мамо, зайняли нашу коняку? — гукнула Мотря до Кайдашихи.. — На те зайняла, щоб вона в наш город не скакала, — обізвалась Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 373);

Об’їждчик зайняв її [худобу], контора стягне з дядьків за спаш [на панській землі] (Стельмах, Хліб.., 1959, 362).

7. заст. Гнати куди-небудь, проганяти звідкись (людей).

Вони його зав’язали Тонкими линвами Та й займили у Сторонець (Укр.. думи.., 1955, 257);

Я як п’яний, то зо мною що хоч зробиш. Як займе [жінка] з шинку, дак аж спотикаєшся (Барв., Опов.., 1902, 322);

[Бобренчиха:] Не смій ходити до тієї відьми, а то лозиною займу (Сам., II, 1958, 52).

◊ Займа́в (зайняло́) дух кому, безос. — перехоплю горло, утруднюється або зупиняється дихання у кого-небудь (від сильного хвилювання, швидкого руху і т. ін.).

Вона прийшла — Кармель й охнути б тоді не зміг, такечки дух йому зайняло (Вовчок, І, 1955, 353).