1. Словник української мови Грінченка

займати

Займа́ти, -ма́ю, -єш

сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму, -меш, гл.

1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. І. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. І. 249. словом займати кого. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849) 10.

2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣтъ. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв.

3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та земного жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224.

4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю́, — займаю не тільки бур'ян, да й буряки, і все... так і оголила. Г. Барв. 80. у полон заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628.

5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67.

6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене мяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322.

7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають... так душу твою й займає. Г. Барв. 136.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. займати — займа́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. займати — див. залицятися Словник синонімів Вусика
  3. займати — Брати, посідати, жм. запосідати; (пост) обіймати; (силою чужу землю) окуповувати, забирати, захоплювати, заволодівати чим; (кімнату) користуватися чим; (кого) |за|чіпати, ображати, чіплятися до... Словник синонімів Караванського
  4. займати — -аю, -аєш, недок., зайняти і діал. займити, займу, займеш, док., перех. 1》 Брати, обирати що-небудь для користування, закріплювати за собою або за кимсь; розташовуватися де-небудь. || Захоплювати який-небудь населений пункт, територію, місцевість і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. займати — Нехай мене той займає, хто кохання в серці має. Говорить молода дівчина. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. займати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
  7. займати — Займа́ти, займа́ю, -ма́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. займати — ЗАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЙНЯ́ТИ і діал. ЗАЙМИ́ТИ, займу́, займе́ш, док., перех. 1. Брати, обирати що-небудь для користування, закріплювати за собою або за кимсь; розташовуватися де-небудь. Словник української мови в 11 томах