колихати —
(щось висяче рухати в різні боки) колисати, коливати, (дитину) гойдати.
Словник синонімів Полюги
колихати —
колиха́ти дієслово недоконаного виду форми 'колихаю', 'колихаєш',... вживаються рідко
Орфографічний словник української мови
колихати —
див. КОЛИСАТИ.
Словник синонімів Караванського
колихати —
I (дитину), вихати, вигойдувати, виколихувати, гойдати, заколихувати, колисати, люлята, пригойдувати, приколихувати, розгойдувати, розколихувати II див. хитати
Словник синонімів Вусика
колихати —
колишу, колишеш і рідко колихаю, колихаєш; наказ. сп. колиши; недок. 1》 перех. і без додатка.Злегка гойдати що-небудь гнучке, висяче і т. ін. || Гойдати (дитину) в колисці, заспокоюючи і присипляючи. 2》 чим, неперех. Гойдати чим-небудь гнучким, висячим і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
колихати —
КОЛИХА́ТИ, колишу́, коли́шеш і рідко колиха́ю, колиха́єш; наказ. сп. колиши́; недок. 1. що і без прям. дод. Злегка гойдати, хитати що-небудь із боку в бік або зверху вниз (перев. гнучке, висяче і т. ін.). Вітер тирсу колихає, З дерезою гомонить (Я.
Словник української мови у 20 томах
колихати —
КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал.
Словник синонімів української мови
колихати —
Колиха́ти, -лишу́, -ли́шеш, -ли́шуть і -лиха́ю, -ха́єш, -ха́ють
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
колихати —
КОЛИХА́ТИ, колишу́, коли́шеш і рідко колиха́ю, колиха́єш; наказ. сп. колиши́; недок. 1. перех. і без додатка. Злегка гойдати що-небудь гнучке, висяче і т. ін. Вітер тирсу колихає, З дерезою гомонить (Щог.
Словник української мови в 11 томах
колихати —
Колиха́ти, -шу́, -шеш, одн. в. колихнути, -хну, -неш гл. 1) Качать, качнуть, колебать. Як тії струни колихнеш. Руд. 2) = колисати 2. Прийшлося тещі зятнії діти колихати. Ном. № 4910. Там я буду ночувати, дитиночку колихати. Мет. 8) Качать на качеляхъ.
Словник української мови Грінченка