ліс

Вирубай на злого н цілий ліс, то він все буде один біс.

Злого буком не направиш.

Ліс має вуха, а поле очі.

У лісі можуть тебе підслухати, а в полі далеко видко і побачити.

Нема ліса без вовка, а села без злодія.

Слова самі за себе говорять.

Не привик ліс до наших коліс.

Лісові дороги не для воза.

Ні до ліса, ні до біса.

Нездалий нікому. Зовсім нездара.

Що дальше в ліс, то більше дров.

Чим більше входимо в яку справу, тим більше її розуміємо.

Значення в інших словниках

1. ліс — Поле йде в ліс: щось пропадає [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. ліс — (місце, заросле деревами і кущами) гай, (часто хвойний) бір, (з дубами) діброва, (предковічний) праліс.  Словник синонімів Полюги
3. ліс — ліс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. ліс — (сосновий) бір, сосняк, соснина; (дубовий) дубняк, дубина; (листяний) діброва; (в яру) байрак; (невеликий) гай, перелісок, переліс; (на низині) луг; (непролазний) нетрі, пуща; (північний) тайга; (тропічний) джунглі; (одвічний) праліс; (на будову) дерево, деревина; П. (суцільний ряд чогось) стіна.  Словник синонімів Караванського
5. ліс — I байрак (ліс у яру), байрака ("З-за байраки ідуть гайдамаки"), байраченкко, байрачок, бір, бірник, гай, гайок, гайочок, діброва, дібровонька, лісок, лісочок, підлісок, праліс, пуща, рідколісся Різновиди лісу: березина, березник, березничок...  Словник синонімів Вусика
6. ліс — [л'іс] -су, м. (ў) -с'і, (по) -с'і /-су, мн. л'іси, л'іс'іў  Орфоепічний словник української мови
7. ліс — Ліс і дерево «Ми щодня одержуємо 4 тисячі кубометрів лісу», — читаємо в одній газеті. Така фраза звучить по-українському дуже неприродно, бо лісом зветься сукупність дерев, що ростуть на певній площі землі: «Кругом яру зеленіє старий ліс» (І.  «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
8. ліс — -у, ч., мн. ліси, -ів. 1》 Велика площа землі, заросла деревами і кущами. || Дерева, які ростуть на такій площі. || Певна ділянка такої площі. || чого, перен. Велика кількість, багато (високих предметів). 2》 тільки одн. Зрубані дерева як будівельний та інший матеріал.  Великий тлумачний словник сучасної мови
9. ліс — 1. (матеріял) дерево, дошки, колоди, трями тощо 2. це діброва  Словник чужослів Павло Штепа
10. ліс — ЛІС, у, мн. ліси́, і́в, ч. Природний або насаджений замкнений комплекс, зарослий переважно деревами й кущами. Пішов Дідок у ліс по дрова (Л. Глібов); Тихі сни снили непроглядні букові ліси (М.  Словник української мови у 20 томах
11. ліс — ліс: ♦ три дні лі́сом, два дні полем, де́сять болота́ми → три ♦ хто йде че́рез ліс, му́сить сам себе́ пильнува́ти ірон. про людину, яка мусить фінансово забезпечувати власні ініціативи (Боберський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
12. ліс — Природний або насаджений людиною замкнений рослинний комплекс, в якому переважають дерев'янисті рослини і своєрідна фауна; залежно від розташування і клімату утворюють різноманітні лісові формації й типи: л. хвойні, листяні, мішані, вологі тропічні (напр. дощові), мусонні, ярусні ліси.  Універсальний словник-енциклопедія
13. ЛІС — скор. від логіко-інформаційна система  Філософський енциклопедичний словник
14. ліс — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил.  Словник синонімів української мови
15. ліс — Ліс, лі́су, лі́сові, в лі́сі і в лі́су; ліси́, -сі́в, по -са́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
16. ліс — ЛІС, у, мн. ліси́, і́в, ч. 1. Велика площа землі, заросла деревами і кущами. Пішов Дідок у ліс по дрова (Гл., Вибр.,1951, 87); Якийсь хижий птаха пронизливим криком вилетів з лісу (Тулуб, В степу..  Словник української мови в 11 томах