ліс —
[л'іс] -су, м. (ў) -с'і, (по) -с'і /-су, мн. л'іси, л'іс'іў
Орфоепічний словник української мови
ліс —
Ліс і дерево «Ми щодня одержуємо 4 тисячі кубометрів лісу», — читаємо в одній газеті. Така фраза звучить по-українському дуже неприродно, бо лісом зветься сукупність дерев, що ростуть на певній площі землі: «Кругом яру зеленіє старий ліс» (І.
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
ліс —
-у, ч., мн. ліси, -ів. 1》 Велика площа землі, заросла деревами і кущами. || Дерева, які ростуть на такій площі. || Певна ділянка такої площі. || чого, перен. Велика кількість, багато (високих предметів). 2》 тільки одн. Зрубані дерева як будівельний та інший матеріал.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ліс —
1. (матеріял) дерево, дошки, колоди, трями тощо 2. це діброва
Словник чужослів Павло Штепа
ліс —
ЛІС, у, мн. ліси́, і́в, ч. Природний або насаджений замкнений комплекс, зарослий переважно деревами й кущами. Пішов Дідок у ліс по дрова (Л. Глібов); Тихі сни снили непроглядні букові ліси (М.
Словник української мови у 20 томах
ліс —
ліс: ♦ три дні лі́сом, два дні полем, де́сять болота́ми → три ♦ хто йде че́рез ліс, му́сить сам себе́ пильнува́ти ірон. про людину, яка мусить фінансово забезпечувати власні ініціативи (Боберський)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
ліс —
Вирубай на злого н цілий ліс, то він все буде один біс. Злого буком не направиш. Ліс має вуха, а поле очі. У лісі можуть тебе підслухати, а в полі далеко видко і побачити. Нема ліса без вовка, а села без злодія. Слова самі за себе говорять.
Приповідки або українсько-народня філософія
ліс —
Природний або насаджений людиною замкнений рослинний комплекс, в якому переважають дерев'янисті рослини і своєрідна фауна; залежно від розташування і клімату утворюють різноманітні лісові формації й типи: л. хвойні, листяні, мішані, вологі тропічні (напр. дощові), мусонні, ярусні ліси.
Універсальний словник-енциклопедія
ЛІС —
скор. від логіко-інформаційна система
Філософський енциклопедичний словник
ліс —
БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил.
Словник синонімів української мови
ліс —
Ліс, лі́су, лі́сові, в лі́сі і в лі́су; ліси́, -сі́в, по -са́х
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ліс —
ЛІС, у, мн. ліси́, і́в, ч. 1. Велика площа землі, заросла деревами і кущами. Пішов Дідок у ліс по дрова (Гл., Вибр.,1951, 87); Якийсь хижий птаха пронизливим криком вилетів з лісу (Тулуб, В степу..
Словник української мови в 11 томах