ліс

Поле йде в ліс: щось пропадає [IV]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліс — (місце, заросле деревами і кущами) гай, (часто хвойний) бір, (з дубами) діброва, (предковічний) праліс. Словник синонімів Полюги
  2. ліс — ліс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. ліс — (сосновий) бір, сосняк, соснина; (дубовий) дубняк, дубина; (листяний) діброва; (в яру) байрак; (невеликий) гай, перелісок, переліс; (на низині) луг; (непролазний) нетрі, пуща; (північний) тайга; (тропічний) джунглі; (одвічний) праліс; (на будову) дерево, деревина; П. (суцільний ряд чогось) стіна. Словник синонімів Караванського
  4. ліс — I байрак (ліс у яру), байрака ("З-за байраки ідуть гайдамаки"), байраченкко, байрачок, бір, бірник, гай, гайок, гайочок, діброва, дібровонька, лісок, лісочок, підлісок, праліс, пуща, рідколісся Різновиди лісу: березина, березник, березничок... Словник синонімів Вусика
  5. ліс — [л'іс] -су, м. (ў) -с'і, (по) -с'і /-су, мн. л'іси, л'іс'іў Орфоепічний словник української мови
  6. ліс — Ліс і дерево «Ми щодня одержуємо 4 тисячі кубометрів лісу», — читаємо в одній газеті. Така фраза звучить по-українському дуже неприродно, бо лісом зветься сукупність дерев, що ростуть на певній площі землі: «Кругом яру зеленіє старий ліс» (І. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  7. ліс — -у, ч., мн. ліси, -ів. 1》 Велика площа землі, заросла деревами і кущами. || Дерева, які ростуть на такій площі. || Певна ділянка такої площі. || чого, перен. Велика кількість, багато (високих предметів). 2》 тільки одн. Зрубані дерева як будівельний та інший матеріал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. ліс — 1. (матеріял) дерево, дошки, колоди, трями тощо 2. це діброва Словник чужослів Павло Штепа
  9. ліс — ЛІС, у, мн. ліси́, і́в, ч. Природний або насаджений замкнений комплекс, зарослий переважно деревами й кущами. Пішов Дідок у ліс по дрова (Л. Глібов); Тихі сни снили непроглядні букові ліси (М. Словник української мови у 20 томах
  10. ліс — ліс: ♦ три дні лі́сом, два дні полем, де́сять болота́ми → три ♦ хто йде че́рез ліс, му́сить сам себе́ пильнува́ти ірон. про людину, яка мусить фінансово забезпечувати власні ініціативи (Боберський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  11. ліс — Вирубай на злого н цілий ліс, то він все буде один біс. Злого буком не направиш. Ліс має вуха, а поле очі. У лісі можуть тебе підслухати, а в полі далеко видко і побачити. Нема ліса без вовка, а села без злодія. Слова самі за себе говорять. Приповідки або українсько-народня філософія
  12. ліс — Природний або насаджений людиною замкнений рослинний комплекс, в якому переважають дерев'янисті рослини і своєрідна фауна; залежно від розташування і клімату утворюють різноманітні лісові формації й типи: л. хвойні, листяні, мішані, вологі тропічні (напр. дощові), мусонні, ярусні ліси. Універсальний словник-енциклопедія
  13. ЛІС — скор. від логіко-інформаційна система Філософський енциклопедичний словник
  14. ліс — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови
  15. ліс — Ліс, лі́су, лі́сові, в лі́сі і в лі́су; ліси́, -сі́в, по -са́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. ліс — ЛІС, у, мн. ліси́, і́в, ч. 1. Велика площа землі, заросла деревами і кущами. Пішов Дідок у ліс по дрова (Гл., Вибр.,1951, 87); Якийсь хижий птаха пронизливим криком вилетів з лісу (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах