ліс
ЛІС, у, мн. ліси́, і́в, ч.
1. Велика площа землі, заросла деревами і кущами.
Пішов Дідок у ліс по дрова (Гл., Вибр.,1951, 87);
Якийсь хижий птаха пронизливим криком вилетів з лісу (Тулуб, В степу.., 1964, 218);
Регочеться мій друг, і луна йде коридорами, як у лісі (Ю. Янов., II, 1958, 40);
// Дерева, які ростуть на такій площі.
З одного боку нависла гора кам’яна над хаткою, поросла лісом (Вовчок, І, 1955, 288);
— Ні, Микуло, — заперечив Ант. — На лови йду сам, ви з Вістою ліпше ідіть випалюйте ліс (Скл., Святослав, 1959, 8);
*У порівн. Садок на волі розрісся, мов ліс (Мирний, IV, 1955, 16);
// Певна ділянка такої площі.
Жив на Ганчарівці хазяїн заможний.. Було й поле, був і ліс (Кв.-Осн., II, 1956, 311);
За селом лежали під снігом грунти і ліси пана Стадницького (Стельмах, І, 1962, 142);
// чого, перен. Велика кількість, багато (високих предметів).
У вікна дивились грядки капусти і ліс кукурудзи (Коцюб., II, 1955, 217);
Ліс очерету хилиться п’яний, Дивиться мрійно у воду (Рильський, І, 1960, 113);
Олексій Максимович висунувся з вікна і теж ще здалеку замахав рукою у відповідь на цілий ліс радісно піднятих рук (Баш, На берегах.., 1962, 28).
◊ За дере́вами [й] лі́су не ба́чити (не ви́дно) див. де́рево;
Ліс лі́сом — дуже густий, високий.
Хліб налився, Ліс лісом трава… (Дн. Чайка, Тв., 1960, 220);
Те́мний ліс — про що-небудь незрозуміле, заплутане або невідоме.
Чужа душа — темний ліс, каже прислів’я. Але ні, є душі прозорі, як кришталь (Перв., Невигадане життя, 1958, 214);
Надруковані в різні часи і різними мовами — німецькою, угорською, румунською, — ті карти являли собою темний ліс (Гончар, III, 1959, 385);
У ліс диви́тися — будучи незадоволеним своїм місцем, прагнути його покинути.
Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться (Укр.. присл.., 1955, 157);
— Ах ви ж, казанські сироти! Земство вас виховує, годує, зодягає, а ви все в ліс дивитесь? (Гончар, Таврія, 1952, 77);
Щось [вели́ке] у лі́сі здо́хло — сталося щось незвичайне.
Треба, щоб у лісі щось дуже велике здохло, щоб ми помирились! (Н.-Лев., II, 1956, 12).
2. тільки одн. Зрубані дерева як будівельний та ін. матеріал.
На надвірну комору.. дубового лісу купи: нехай лежить та висихає (Шевч., VI, 1957, 217);
[Семен:] Ходім краще та взнаємо, де поставлять наші вагони з лісом (Мороз, П’єси, 1959, 24).
Значення в інших словниках
- ліс — Поле йде в ліс: щось пропадає [IV] Словник з творів Івана Франка
- ліс — (місце, заросле деревами і кущами) гай, (часто хвойний) бір, (з дубами) діброва, (предковічний) праліс. Словник синонімів Полюги
- ліс — ліс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ліс — (сосновий) бір, сосняк, соснина; (дубовий) дубняк, дубина; (листяний) діброва; (в яру) байрак; (невеликий) гай, перелісок, переліс; (на низині) луг; (непролазний) нетрі, пуща; (північний) тайга; (тропічний) джунглі; (одвічний) праліс; (на будову) дерево, деревина; П. (суцільний ряд чогось) стіна. Словник синонімів Караванського
- ліс — I байрак (ліс у яру), байрака ("З-за байраки ідуть гайдамаки"), байраченкко, байрачок, бір, бірник, гай, гайок, гайочок, діброва, дібровонька, лісок, лісочок, підлісок, праліс, пуща, рідколісся Різновиди лісу: березина, березник, березничок... Словник синонімів Вусика
- ліс — [л'іс] -су, м. (ў) -с'і, (по) -с'і /-су, мн. л'іси, л'іс'іў Орфоепічний словник української мови
- ліс — Ліс і дерево «Ми щодня одержуємо 4 тисячі кубометрів лісу», — читаємо в одній газеті. Така фраза звучить по-українському дуже неприродно, бо лісом зветься сукупність дерев, що ростуть на певній площі землі: «Кругом яру зеленіє старий ліс» (І. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- ліс — -у, ч., мн. ліси, -ів. 1》 Велика площа землі, заросла деревами і кущами. || Дерева, які ростуть на такій площі. || Певна ділянка такої площі. || чого, перен. Велика кількість, багато (високих предметів). 2》 тільки одн. Зрубані дерева як будівельний та інший матеріал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ліс — 1. (матеріял) дерево, дошки, колоди, трями тощо 2. це діброва Словник чужослів Павло Штепа
- ліс — ЛІС, у, мн. ліси́, і́в, ч. Природний або насаджений замкнений комплекс, зарослий переважно деревами й кущами. Пішов Дідок у ліс по дрова (Л. Глібов); Тихі сни снили непроглядні букові ліси (М. Словник української мови у 20 томах
- ліс — ліс: ♦ три дні лі́сом, два дні полем, де́сять болота́ми → три ♦ хто йде че́рез ліс, му́сить сам себе́ пильнува́ти ірон. про людину, яка мусить фінансово забезпечувати власні ініціативи (Боберський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ліс — Вирубай на злого н цілий ліс, то він все буде один біс. Злого буком не направиш. Ліс має вуха, а поле очі. У лісі можуть тебе підслухати, а в полі далеко видко і побачити. Нема ліса без вовка, а села без злодія. Слова самі за себе говорять. Приповідки або українсько-народня філософія
- ліс — Природний або насаджений людиною замкнений рослинний комплекс, в якому переважають дерев'янисті рослини і своєрідна фауна; залежно від розташування і клімату утворюють різноманітні лісові формації й типи: л. хвойні, листяні, мішані, вологі тропічні (напр. дощові), мусонні, ярусні ліси. Універсальний словник-енциклопедія
- ЛІС — скор. від логіко-інформаційна система Філософський енциклопедичний словник
- ліс — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови
- ліс — Ліс, лі́су, лі́сові, в лі́сі і в лі́су; ліси́, -сі́в, по -са́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)