ліс

ЛІС, у, мн. ліси́, і́в, ч.

1. Велика площа землі, заросла деревами і кущами.

Пішов Дідок у ліс по дрова (Гл., Вибр.,1951, 87);

Якийсь хижий птаха пронизливим криком вилетів з лісу (Тулуб, В степу.., 1964, 218);

Регочеться мій друг, і луна йде коридорами, як у лісі (Ю. Янов., II, 1958, 40);

// Дерева, які ростуть на такій площі.

З одного боку нависла гора кам’яна над хаткою, поросла лісом (Вовчок, І, 1955, 288);

— Ні, Микуло, — заперечив Ант. — На лови йду сам, ви з Вістою ліпше ідіть випалюйте ліс (Скл., Святослав, 1959, 8);

*У порівн. Садок на волі розрісся, мов ліс (Мирний, IV, 1955, 16);

// Певна ділянка такої площі.

Жив на Ганчарівці хазяїн заможний.. Було й поле, був і ліс (Кв.-Осн., II, 1956, 311);

За селом лежали під снігом грунти і ліси пана Стадницького (Стельмах, І, 1962, 142);

// чого, перен. Велика кількість, багато (високих предметів).

У вікна дивились грядки капусти і ліс кукурудзи (Коцюб., II, 1955, 217);

Ліс очерету хилиться п’яний, Дивиться мрійно у воду (Рильський, І, 1960, 113);

Олексій Максимович висунувся з вікна і теж ще здалеку замахав рукою у відповідь на цілий ліс радісно піднятих рук (Баш, На берегах.., 1962, 28).

◊ За дере́вами [й] лі́су не ба́чити (не ви́дно) див. де́рево;

Ліс лі́сом — дуже густий, високий.

Хліб налився, Ліс лісом трава… (Дн. Чайка, Тв., 1960, 220);

Те́мний ліс — про що-небудь незрозуміле, заплутане або невідоме.

Чужа душа — темний ліс, каже прислів’я. Але ні, є душі прозорі, як кришталь (Перв., Невигадане життя, 1958, 214);

Надруковані в різні часи і різними мовами — німецькою, угорською, румунською, — ті карти являли собою темний ліс (Гончар, III, 1959, 385);

У ліс диви́тися — будучи незадоволеним своїм місцем, прагнути його покинути.

Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться (Укр.. присл.., 1955, 157);

— Ах ви ж, казанські сироти! Земство вас виховує, годує, зодягає, а ви все в ліс дивитесь? (Гончар, Таврія, 1952, 77);

Щось [вели́ке] у лі́сі здо́хло — сталося щось незвичайне.

Треба, щоб у лісі щось дуже велике здохло, щоб ми помирились! (Н.-Лев., II, 1956, 12).

2. тільки одн. Зрубані дерева як будівельний та ін. матеріал.

На надвірну комору.. дубового лісу купи: нехай лежить та висихає (Шевч., VI, 1957, 217);

[Семен:] Ходім краще та взнаємо, де поставлять наші вагони з лісом (Мороз, П’єси, 1959, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me