побігти —
[поуб’ігтие] поб'іжу, поб'іжиш, поб'іжиемо, поб'іжиете; нак. поб'іжи, поб'іж'іт'
Орфоепічний словник української мови
побігти —
-біжу, -біжиш, док. 1》 Почати бігти в якому-небудь напрямку. || розм. Швидко, спішно піти, сходити куди-небудь з якоюсь метою. || Почати тікати, відступати. 2》 перен. Почати швидко рухатися (їхати, котитися і т. ін.) в якому-небудь напрямку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
побігти —
ПОБІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш, док. 1. Почати бігти в якому-небудь напрямку. Оришка побігла, ляпаючи босими ногами (Г. Хоткевич); Сахно й Чіпаріу виплигнули з машини й побігли навпростець .. до кущів (Ю.
Словник української мови у 20 томах
побігти —
(аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка.
Фразеологічний словник української мови
побігти —
ПОБІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш, док. 1. Почати бігти в якому-небудь напрямку. Оришка побігла, ляпаючи босими ногами (Хотк., II, 1966, 29); Сахно й Чіпаріу виплигнули з машини й побігли навпростець..
Словник української мови в 11 томах
побігти —
Побігти, -біжу, -жи́ш гл. 1) Побѣжать. Ой побігла дівчинонька до ворожки просто. н. п. 2) Поѣхать. Наум зараз шатнувсь, наняв збіржаника і побігли що є духу з цілюрником додому. Кв.
Словник української мови Грінченка