рідкий

Зійшло на рідке.

Збіднів.

Рідкий гість.

Мало коли буває.

Сорбай—не дбай, аби рідко та багато.

Про невибагливого чоловіка. Не вважає на якість, а скількість.

Шкода ради, що рідкий борщ.

Шкода заходу та часу на маловажну справу.

Значення в інших словниках

1. рідкий — рідкий – рідкісний Розрізняються значенням. Рідкий – негустий; розташований нещільно один за одним або повторюється через певні проміжки часу тощо. Рідке тісто, рідкий гребінець, рідке волосся, рідкий туман, рідкі вибухи.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. рідкий — рідки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
3. рідкий — РІДКИЙ – РІДКІСНИЙ Рідкий. 1. Негустий; який іде, розташований нещільно один за одним або повторюється через певні проміжки часу тощо: рідке тісто, рідкий гребінець, рідке волосся, рідкий туман, рідкі вибухи.  Літературне слововживання
4. рідкий — Текучий, плинний, пливкий; (борщ) не густий; (птах) рідкісний; (туман) розріджений; (- нагоду) нечастий; ріденький, обрідкий, |об|рідкуватий.  Словник синонімів Караванського
5. рідкий — [р'ідкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
6. рідкий — -а, -е. 1》 Який перебуває в стані рідини. Рідке паливо — горюча суміш таких органічних речовин, як бензин, гас, мазут і т. ін. Рідке скло — водний розчин силікатів лужних металів та їхніх сумішей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. рідкий — 1. винятковий, надзвичайний, незвичайний, небачений, дивина, дивовижа, див. раритет 2. обрідний, водявий  Словник чужослів Павло Штепа
8. рідкий — РІДКИ́Й, а, е. 1. Який перебуває в стані рідини. Багато речовин, які ми звичайно бачимо твердими, рідкими або газоподібними, при зміні температури переходять в інший стан (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
9. рідкий — рідка́ пти́ця. Той, хто зустрічається, трапляється і т. ін. нечасто. Ворожили Ядзі старе дівоцтво, бо в теперішніх часах шляхтич з яким-таким маєтком,— то рідка птиця і, певне, не схотів би брати панничку з невеличким і непевним маєтком (Н. Кобринська).  Фразеологічний словник української мови
10. рідкий — ВИНЯТКО́ВИЙ (який незвичайно рідко зустрічається, трапляється серед кого-, чого-небудь, завдяки чому виділяється із загального ряду), ОСОБЛИ́ВИЙ, РІ́ДКІСНИЙ, РІ́ДКИЙ рідше, УНІКА́ЛЬНИЙ, ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн., ВИЇМКО́ВИЙ заст.  Словник синонімів української мови
11. рідкий — Рідки́й, -ка́, -ке́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. рідкий — РІДКИ́Й, а, е. 1. Який перебуває в стані рідини. Багато речовин, які ми звичайно бачимо твердими, рідкими або газоподібними, при зміні температури переходять в інший стан (Фізика, II, 1957, 40); Рідким називається тіло, що не має певної форми...  Словник української мови в 11 томах