сніп —
[с(')н'іп] снопа, м. (ў) сноуп'і, мн. снопи, сноуп'іў
Орфоепічний словник української мови
сніп —
снопа, ч. 1》 Зв'язаний оберемок зрізаних стебел (з колосками) хлібних злаків та інших культур. || Великий букет квітів; оберемок яких-небудь рослин. 2》 перен. Потік променів, іскор і т. ін., що розходяться пучком.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сніп —
СНІП, снопа́, ч. 1. Зв'язаний оберемок зрізаних стебел (з колосками) хлібних злаків, а також квітів і деяких інших культур. Одрадяни трохи не всім селом вийшли в поле: чоловіки та парубки з грабками, а жінки та дівчата снопи в'язати (Панас Мирний)...
Словник української мови у 20 томах
сніп —
Зібрані докупи зжаті чи скошені стебла пшениці, вівса, ячменю, гречки, проса тощо, які перев'язують перевеслом — джгутом з тієї самої рослини, що її жнуть чи косять; с. складають у полукіпки та копиці, потім молотять на полі молотарками або завозять до клунь, де вони лежать до обмолоту.
Універсальний словник-енциклопедія
сніп —
як сніп, зі сл. повали́тися, звали́тися, впа́сти і под. Дуже важко, всім тілом. Коп’є булатне... серце пробива, Як сніп на землю повалився (І.
Фразеологічний словник української мови
сніп —
СНІП (зв'язаний оберемок зрізаних стебел хлібних злаків та інших культур); КУЛЬ (обмолочений і обтрушений від уламків); ГО́РСТКА (невеликий сніп — переважно конопель).
Словник синонімів української мови
сніп —
Сніп, снопа́, в сно́пі́; снопи́, -пі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сніп —
СНІП, снопа́, ч. 1. Зв’язаний оберемок зрізаних стебел (з колосками) хлібних злаків та інших культур. Одрадяни трохи не всім селом вийшли в поле: чоловіки та парубки з грабками, а жінки та дівчата снопи в’язати (Мирний, IV, 1955, 248)...
Словник української мови в 11 томах