1. Приповідки або українсько-народня філософія

сніп

Сніп без перевесла — солома.

Про безхарактерну людину.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сніп — сніп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сніп — (вимолочений) околіт, куль, д. приколоток; (світла) промінь; (іскор) пучок; (волосся) кучма; (квітів) оберемок, великий букет; сніпок, зб. сніп'я. Словник синонімів Караванського
  3. сніп — див. жмут Словник синонімів Вусика
  4. сніп — [с(')н'іп] снопа, м. (ў) сноуп'і, мн. снопи, сноуп'іў Орфоепічний словник української мови
  5. сніп — снопа, ч. 1》 Зв'язаний оберемок зрізаних стебел (з колосками) хлібних злаків та інших культур. || Великий букет квітів; оберемок яких-небудь рослин. 2》 перен. Потік променів, іскор і т. ін., що розходяться пучком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сніп — СНІП, снопа́, ч. 1. Зв'язаний оберемок зрізаних стебел (з колосками) хлібних злаків, а також квітів і деяких інших культур. Одрадяни трохи не всім селом вийшли в поле: чоловіки та парубки з грабками, а жінки та дівчата снопи в'язати (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  7. сніп — Зібрані докупи зжаті чи скошені стебла пшениці, вівса, ячменю, гречки, проса тощо, які перев'язують перевеслом — джгутом з тієї самої рослини, що її жнуть чи косять; с. складають у полукіпки та копиці, потім молотять на полі молотарками або завозять до клунь, де вони лежать до обмолоту. Універсальний словник-енциклопедія
  8. сніп — як сніп, зі сл. повали́тися, звали́тися, впа́сти і под. Дуже важко, всім тілом. Коп’є булатне... серце пробива, Як сніп на землю повалився (І. Фразеологічний словник української мови
  9. сніп — СНІП (зв'язаний оберемок зрізаних стебел хлібних злаків та інших культур); КУЛЬ (обмолочений і обтрушений від уламків); ГО́РСТКА (невеликий сніп — переважно конопель). Словник синонімів української мови
  10. сніп — Сніп, снопа́, в сно́пі́; снопи́, -пі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. сніп — СНІП, снопа́, ч. 1. Зв’язаний оберемок зрізаних стебел (з колосками) хлібних злаків та інших культур. Одрадяни трохи не всім селом вийшли в поле: чоловіки та парубки з грабками, а жінки та дівчата снопи в’язати (Мирний, IV, 1955, 248)... Словник української мови в 11 томах