уста —
уста́ множинний іменник
Орфографічний словник української мови
уста —
див. ГУБИ, РОТ.
Словник синонімів Караванського
уста —
УСТА́ (ВУСТА́), уст, мн. Губи, рот. Жде його Марія, І ждучи плаче, молодії Ланіти, очі і уста Марніють зримо (Т. Шевченко); Франчуків підносить чарку до уст, половину випиває (Г.
Словник української мови у 20 томах
уста —
(вуста), уст, мн. Губи, рот. || Губи, рот як орган мови. Зімкнути уста.
Великий тлумачний словник сучасної мови
уста —
вклада́ти / вкла́сти в уста́ кого, чиї, книжн. Робити кого-небудь виразником певних ідей, думок, переконань тощо або спонукати когось висловлювати які-небудь думки, погляди і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
уста —
РОТ (порожнина між верхньою й нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя; обрис і розріз губ), УСТА́ мн., ПА́ЩА зневажл., ПАЩЕ́КА зневажл., ПЕ́ЛЬКА вульг., ВЕ́РША зневажл., ХА́ВКА зневажл. діал., ПИ́СОК зневажл. діал., ҐА́ВРА діал.
Словник синонімів української мови
уста —
Уста́, уст, уста́м
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
уста —
УСТА́ (ВУСТА́), уст, мн. Губи, рот. Жде його Марія, І ждучи плаче, молодії Ланіти, очі і уста Марніють зримо (Шевч., II, 1963, 359); Франчуків підносить чарку до уст, половину випиває (Хотк.
Словник української мови в 11 томах