хотіти —
(мати бажання) бажати, тягнутися до чогось, (сильно) жадати, прагнути, дамагатися до чогось.
Словник синонімів Полюги
хотіти —
хоті́ти дієслово недоконаного виду форми 'хоч', 'хочте' є розмовними
Орфографічний словник української мови
хотіти —
Бажати, мати бажання <�охоту>, с. прагнути, ід. аж дрижати; (від кого) жадати, вимагати; (кому) зичити; (діяти) збиратися, мати намір; хтіти.
Словник синонімів Караванського
хотіти —
[хоут’ітие] хочу, хочеиш; нак. хоти, хоут'іт'
Орфоепічний словник української мови
хотіти —
ХОТІ́ТИ, хо́чу, хо́чеш (розм. хоч), хо́чемо, хо́чете (розм. хочте), недок. 1. чого, з інфін., із спол. щоб, як, і без дод. Мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому-небудь (в їжі, відпочинку і т. ін.); воліти, жадати, хтіти.
Словник української мови у 20 томах
хотіти —
хотіти: ♦ хто бага́то хоче, ма́ло ма́є не прагни неможливого (Франко) ♦ хто не хоче відда́ти, волів би не бра́ти про людину, яка часто позичає, а не любить віддавати боргу (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
хотіти —
хочу, хочеш (розм. хоч), хочемо, хочете (розм. хочте), недок. 1》 чого, з інфін., із спол. щоб, як і без додатка. Мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому-небудь (в їжі, відпочинку і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
хотіти —
коли́ хо́чеш (хоч, хо́чете), у знач. вставн. словоспол. Уживається для зосередження уваги на чому-небудь і для переконання співбесідника сприймати висловлене саме так.
Фразеологічний словник української мови
хотіти —
БАЖА́ТИ (висловлювати комусь побажання чого-небудь, мати якісь побажання стосовно когось), ЗИ́ЧИТИ, ЖАДА́ТИ, ЖИ́ЧИТИ діал.; ХОТІ́ТИ (мати якісь побажання щодо когось). — Док.: побажа́ти, пожада́ти рідше.
Словник синонімів української мови
хотіти —
Хоті́ти, хо́чу, хо́чеш, хо́чуть і хті́ти, хо́чу, хо́чеш, хтять
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хотіти —
ХОТІ́ТИ, хо́чу, хо́чеш (розм. хоч), хо́чемо, хо́чете (розм. хочте), недок. 1. чого, з інфін., із спол. щоб, як, і без додатка. Мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому-небудь (в їжі, відпочинку і т. ін.).
Словник української мови в 11 томах
хотіти —
Хотіти, хо́чу, -чеш гл. Хотѣть, желать. Хочу їсти. Хотів косити. Рудч. Ск. І. 54. Волно Богу що хотіти, то чинити. Ном. № 23. Вмѣсто хочеш, хочете часто сокращенно: хоч, хо́чте. Стоїть вода у сінечках, коли хоч, — напийся. Чуб. V. 170.
Словник української мови Грінченка