ящірка —
[йашч'ірка] -ркие, д. і м. -рц'і, мн. йашч'ірки, йашчірок дв'і йашч'іркие
Орфоепічний словник української мови
ящірка —
-и, ж., зоол. Невеликий плазун з довгим хвостом, із видовженим тілом, покритим дрібною роговою лускою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ящірка —
Я́ЩІРКА, и, ж., зоол. Невеликий плазун з видовженим тілом, покритим дрібною роговою лускою, і з довгим хвостом. Ящірки раз у раз перетинали нашу дорогу (М. Коцюбинський); Попеляста ящірка хутко й нечутно вислизнула з-під каменя (О.
Словник української мови у 20 томах
ящірка —
я́щірка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири я́щірки
Орфографічний словник української мови
ящірка —
(-и) ж.; крим. 1. Негарна жінка. СЖЗ, 120. 2. Повія, яка опустилася. СЖЗ, 120.
Словник жарґонної лексики української мови
ящірка —
Я́ЩІРКА (невеликий плазун із видовженим тілом і довгим хвостом); ВЕРЕТІ́ЛЬНИЦЯ, МІДЯНИ́ЦЯ (без ніг, схожа на змію). Ящірки раз у раз перетинали нашу дорогу (М. Коцюбинський); Вуж і веретільниці порозлазилися по ліжку й шукали дороги на землю (О. Маковей).
Словник синонімів української мови
ящірка —
Я́ЩІРКА, и, ж., зоол. Невеликий плазун з видовженим тілом, покритим дрібною роговою лускою, і з довгим хвостом. Ящірки раз у раз перетинали нашу дорогу (Коцюб., II, 1955, 290); Попеляста ящірка хутко й нечутно вислизнула з-під каменя (Донч.
Словник української мови в 11 томах