ящірка
Я́ЩІРКА, и, ж., зоол.
Невеликий плазун з видовженим тілом, покритим дрібною роговою лускою, і з довгим хвостом.
Ящірки раз у раз перетинали нашу дорогу (М. Коцюбинський);
Попеляста ящірка хутко й нечутно вислизнула з-під каменя (О. Донченко);
Ящірки перелякано кидалися з-під ніг і гинули під кінськими копитами (З. Тулуб);
* Образно. [Сестра Серахвима (сама собі):] У-у! ящірка! Он уже зморшки під очима складаються, а вона ще кожному зіки [зіньки] витріщає (Панас Мирний);
* У порівн. Козаков поповз між камінням, ледве помітний, сіро-зелений, як степова ящірка (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)