ідеал —
[ідеиал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
ідеал —
рос. идеал (фр. ideal) — 1. Досконалість. 2. Досконалий зв'язок між чим-небудь. 3. Найвища кінцева мета прагнення, дій. 4. Ідеальний образ, що визначає спосіб мислення й діяльності людини чи суспільного класу.
Eкономічна енциклопедія
ідеал —
ідеа́л іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
ідеал —
-у, ч. 1》 Найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує їхньою діяльністю. 2》 кого, чого. Взірець досконалості. || чий. Про того, хто є для когось втіленням найкращих якостей тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ідеал —
ідеа́л (франц. ideal, від грец. ίδέα – ідея, первообраз) взірець досконалості, кінцева, найвища мета прагнень; ідеальний образ, що визначає спосіб мислення й діяльності людини чи суспільного класу.
Словник іншомовних слів Мельничука
ідеал —
Досконалість, взірець, найвища мета прагнень, важка для реалізації концепція, протиставляється дійсності як бажаний, але недосяжний стан (напр., і. моральний).
Універсальний словник-енциклопедія
ідеал —
ІДЕАЛ (від грецьк. ιδέα — ідеал, першообраз) — уявлення про найвищу досконалість, котра як взірець, норма і мета визначає спосіб і характер діяльності людини або соціальної групи. Вихідною засадою формування І.
Філософський енциклопедичний словник
ідеал —
ВЗІРЕ́ЦЬ (той, кого варто наслідувати), ЗРАЗО́К, ПРИ́КЛАД, ІДЕА́Л підсил. Високий взірець для нас всіх — Тарас Григорович Шевченко (з журналу); (Анна:) Все те знають, що..
Словник синонімів української мови
ідеал —
ІДЕА́Л, у, чол. 1. Найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує їхньою діяльністю тощо. Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя (Леся Українка, I, 1951, 271); Рівність...
Словник української мови в 11 томах
ідеал —
Ідеал, -лу м. Идеалъ. Все, що чужі краї прозвали ідеалом, сияло перед ним в небесній красоті. К. Дз. 162.
Словник української мови Грінченка