ідеал
ІДЕА́Л, у, чол.
1. Найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує їхньою діяльністю тощо.
Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя (Леся Українка, I, 1951, 271);
Рівність, братерство і воля усім — Наші були ідеали (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 117);
Наш суспільний ідеал — комунізм (Комуніст України, 9, 1965, 78).
2. кого, чого. Взірець досконалості.
Потроху воно перейняла чорне убрання і гладке чесання волосся від чоловікової сестри.., про яку, бувало, чоловік каже, що вона ідеал жінки (Леся Українка, III, 1952, 592);
Для Петра старший лейтенант Корольов був ідеалом офіцера (Багмут, Щасл. день.., 1951, 66);
// чий. Про того, хто є для когось втіленням найкращих якостей тощо.
Серце в неї тьохнуло: вона пізнала Септара —.. завзятого провідника, образ якого бідна дівчина довго носить у серці, хоч не сміє й очей звести на свій ідеал (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 286).
Словник української мови (СУМ-11)