ід

ІД, прийм. з дав. в., діал. До.

Далі завернув [господар] ід плотові (Іван Франко, II, 1950, 17).

Значення в інших словниках

1. ід — Ід пред. Къ. Ївга заробила в мене грошенят на байбарак ід Великодню. Г. Барв. 251.  Словник української мови Грінченка