1. Словник української мови в 11 томах

ідеал

ІДЕА́Л, у, чол.

1. Найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує їхньою діяльністю тощо.

Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя (Леся Українка, I, 1951, 271);

Рівність, братерство і воля усім — Наші були ідеали (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 117);

Наш суспільний ідеал — комунізм (Комуніст України, 9, 1965, 78).

2. кого, чого. Взірець досконалості.

Потроху воно перейняла чорне убрання і гладке чесання волосся від чоловікової сестри.., про яку, бувало, чоловік каже, що вона ідеал жінки (Леся Українка, III, 1952, 592);

Для Петра старший лейтенант Корольов був ідеалом офіцера (Багмут, Щасл. день.., 1951, 66);

// чий. Про того, хто є для когось втіленням найкращих якостей тощо.

Серце в неї тьохнуло: вона пізнала Септара —.. завзятого провідника, образ якого бідна дівчина довго носить у серці, хоч не сміє й очей звести на свій ідеал (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 286).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ідеал — (високий) мета, прагнення; ПОБ. досконалість, довершеність; (хто) взірець <�досконалости>, приклад, кращий з кращих; мн. ІДЕАЛИ, стандарти досконалисти. Словник синонімів Караванського
  2. ідеал — [ідеиал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  3. ідеал — рос. идеал (фр. ideal) — 1. Досконалість. 2. Досконалий зв'язок між чим-небудь. 3. Найвища кінцева мета прагнення, дій. 4. Ідеальний образ, що визначає спосіб мислення й діяльності людини чи суспільного класу. Eкономічна енциклопедія
  4. ідеал — ідеа́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. ідеал — Ідеал — це означена ціль, до якої стремимо. Пояснення, що таке ідеал. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. ідеал — -у, ч. 1》 Найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує їхньою діяльністю. 2》 кого, чого. Взірець досконалості. || чий. Про того, хто є для когось втіленням найкращих якостей тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ідеал — ідеа́л (франц. ideal, від грец. ίδέα – ідея, первообраз) взірець досконалості, кінцева, найвища мета прагнень; ідеальний образ, що визначає спосіб мислення й діяльності людини чи суспільного класу. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. ідеал — Досконалість, взірець, найвища мета прагнень, важка для реалізації концепція, протиставляється дійсності як бажаний, але недосяжний стан (напр., і. моральний). Універсальний словник-енциклопедія
  9. ідеал — ІДЕАЛ (від грецьк. ιδέα — ідеал, першообраз) — уявлення про найвищу досконалість, котра як взірець, норма і мета визначає спосіб і характер діяльності людини або соціальної групи. Вихідною засадою формування І. Філософський енциклопедичний словник
  10. ідеал — ВЗІРЕ́ЦЬ (той, кого варто наслідувати), ЗРАЗО́К, ПРИ́КЛАД, ІДЕА́Л підсил. Високий взірець для нас всіх — Тарас Григорович Шевченко (з журналу); (Анна:) Все те знають, що.. Словник синонімів української мови
  11. ідеал — Ідеа́л, -лу; ідеа́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. ідеал — Ідеал, -лу м. Идеалъ. Все, що чужі краї прозвали ідеалом, сияло перед ним в небесній красоті. К. Дз. 162. Словник української мови Грінченка