ідеал

ІДЕАЛ (від грецьк. ιδέα — ідеал, першообраз) — уявлення про найвищу досконалість, котра як взірець, норма і мета визначає спосіб і характер діяльності людини або соціальної групи. Вихідною засадою формування І. є усвідомлення суб'єктом діяльності своїх потреб та недовершеності наявної дійсності й відповідно необхідності її реального перетворення. І. — це певна єдність об'єктивного і суб'єктивного. Об'єктивність І. полягає в тому, що він виникає як об'єктивна необхідність у розвитку суспільства, вказуючи на його реальний стан та об'єктивні тенденції подальшого поступу. Суб'єктивність І. пов'язана з тим, що він є суб'єктивним за своєю формою. У залежності від сфер людської життєдіяльності формуються суспільні, політичні, етичні, наукові І., утворюючи своєрідний світоглядний та регулятивний стрижень цілепокладаючої діяльності людини. В різних типах культури формуються різні І., які залежать не лише від типу культури, а й від рівня її розвитку. Отже, І. є не тільки соціально-культурним, а й історичним поняттям.

В. Загороднюк

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ідеал — (високий) мета, прагнення; ПОБ. досконалість, довершеність; (хто) взірець <�досконалости>, приклад, кращий з кращих; мн. ІДЕАЛИ, стандарти досконалисти. Словник синонімів Караванського
  2. ідеал — [ідеиал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  3. ідеал — рос. идеал (фр. ideal) — 1. Досконалість. 2. Досконалий зв'язок між чим-небудь. 3. Найвища кінцева мета прагнення, дій. 4. Ідеальний образ, що визначає спосіб мислення й діяльності людини чи суспільного класу. Eкономічна енциклопедія
  4. ідеал — ідеа́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. ідеал — Ідеал — це означена ціль, до якої стремимо. Пояснення, що таке ідеал. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. ідеал — -у, ч. 1》 Найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує їхньою діяльністю. 2》 кого, чого. Взірець досконалості. || чий. Про того, хто є для когось втіленням найкращих якостей тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ідеал — ідеа́л (франц. ideal, від грец. ίδέα – ідея, первообраз) взірець досконалості, кінцева, найвища мета прагнень; ідеальний образ, що визначає спосіб мислення й діяльності людини чи суспільного класу. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. ідеал — Досконалість, взірець, найвища мета прагнень, важка для реалізації концепція, протиставляється дійсності як бажаний, але недосяжний стан (напр., і. моральний). Універсальний словник-енциклопедія
  9. ідеал — ВЗІРЕ́ЦЬ (той, кого варто наслідувати), ЗРАЗО́К, ПРИ́КЛАД, ІДЕА́Л підсил. Високий взірець для нас всіх — Тарас Григорович Шевченко (з журналу); (Анна:) Все те знають, що.. Словник синонімів української мови
  10. ідеал — Ідеа́л, -лу; ідеа́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. ідеал — ІДЕА́Л, у, чол. 1. Найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує їхньою діяльністю тощо. Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя (Леся Українка, I, 1951, 271); Рівність... Словник української мови в 11 томах
  12. ідеал — Ідеал, -лу м. Идеалъ. Все, що чужі краї прозвали ідеалом, сияло перед ним в небесній красоті. К. Дз. 162. Словник української мови Грінченка