звізда

звізда́

І звіздиця Євхаристійний предмет — конструкція з двох хрестоподібно з'єднаних дужок, яку ставлять на дискос, щоб уникнути зсування та змішування вирізаних часточок при покриванні дискоса покрівцями; рідко зірка; заст. астериск

Значення в інших словниках

1. звізда — Звізда (21, 447) – “зірка”; [ІЦ-2006]  Словник з творів Івана Франка
2. звізда — звізда́ іменник жіночого роду зірка діал.  Орфографічний словник української мови
3. звізда — Зоря, зорина, зоринка, зориночка, зориця, зорниця, зірниця, зірка, зірочка, зіронька  Словник чужослів Павло Штепа
4. звізда — зві́зда 1. зоря (ст) ◊ під злодійською зві́здо́ю роди́тися → злодійський 2. різдвяний атрибут колядників – зірка (символізує час народження Христа), із якою ходять колядувати (м, ср, ст) 3. ялинкова прикраса у формі зірки (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. звізда — (-и) ж.; мол.; жарт. Побої. ПСУМС, 28.  Словник жарґонної лексики української мови
6. звізда — ЗІ́РКА (небесне тіло; геометрична фігура; предмет такої форми), ЗОРЯ́, ЗОРЯНИ́ЦЯ поет., ЗІРНИ́ЦЯ поет., ЗВІЗДА́ діал. Холодні зірки мерехтіли в темному небі (О. Довженко); Знімаю зірку на кашкеті, Але назавжди воїном лишусь (М.  Словник синонімів української мови
7. звізда — ЗВІЗДА́, и́, ж., діал. Зірка. Скрізь була пустиня — і діду довелось простувать по степах навмання, питаючи дороги то у сонця, то у звізд (Стор.  Словник української мови в 11 томах
8. звізда — Звізда́, -ди ж. Звѣзда. Аби місяць на мене світив, а звізди хоч і так. Ном. № 5422. ум. звіздочка.  Словник української мови Грінченка