звізда

звізда́

І звіздиця Євхаристійний предмет — конструкція з двох хрестоподібно з'єднаних дужок, яку ставлять на дискос, щоб уникнути зсування та змішування вирізаних часточок при покриванні дискоса покрівцями; рідко зірка; заст. астериск

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звізда — Звізда (21, 447) – “зірка”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
  2. звізда — звізда́ іменник жіночого роду зірка діал. Орфографічний словник української мови
  3. звізда — Зоря, зорина, зоринка, зориночка, зориця, зорниця, зірниця, зірка, зірочка, зіронька Словник чужослів Павло Штепа
  4. звізда — зві́зда 1. зоря (ст) ◊ під злодійською зві́здо́ю роди́тися → злодійський 2. різдвяний атрибут колядників – зірка (символізує час народження Христа), із якою ходять колядувати (м, ср, ст) 3. ялинкова прикраса у формі зірки (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. звізда — (-и) ж.; мол.; жарт. Побої. ПСУМС, 28. Словник жарґонної лексики української мови
  6. звізда — ЗІ́РКА (небесне тіло; геометрична фігура; предмет такої форми), ЗОРЯ́, ЗОРЯНИ́ЦЯ поет., ЗІРНИ́ЦЯ поет., ЗВІЗДА́ діал. Холодні зірки мерехтіли в темному небі (О. Довженко); Знімаю зірку на кашкеті, Але назавжди воїном лишусь (М. Словник синонімів української мови
  7. звізда — ЗВІЗДА́, и́, ж., діал. Зірка. Скрізь була пустиня — і діду довелось простувать по степах навмання, питаючи дороги то у сонця, то у звізд (Стор. Словник української мови в 11 томах
  8. звізда — Звізда́, -ди ж. Звѣзда. Аби місяць на мене світив, а звізди хоч і так. Ном. № 5422. ум. звіздочка. Словник української мови Грінченка