кадіння

каді́ння

І кадження Священнодія, яка полягає в обкурюванні димом зі спалюваного в кадильниці ладану храму, його частин, священних предметів, людей у храмі

Значення в інших словниках

1. кадіння — каді́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кадіння — -я, с. Дія за знач. кадити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кадіння — КАДІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. кади́ти. Йому ж від понадмірного кадіння в голові замакітрилось (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 34).  Словник української мови в 11 томах
4. кадіння — Каді́ння, -ня с. = кадження. Жахає кадилом, а з його кадіння диму нема.  Словник української мови Грінченка