Значення в інших словниках
-
наука —
нау́ка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
наука —
Нау́ка. 1. Навчання, навчальний процес. Так само й ученик, що вчить ся предметів вже річево тяжких, а до того ще й в чужій мові, тратить дуже скоро елястичність ума, єго опановує змученє, зневіра у свої сили...
Українська літературна мова на Буковині
-
наука —
Навчання, зст. ученіє; (кому) лекція, пам'ятка, сов. урок; П. освіта, знання, досвід; ЖМ. напоумлення, повчання.
Словник синонімів Караванського
-
наука —
див. порада; уміння
Словник синонімів Вусика
-
наука —
-и, ж. 1》 тільки одн. Одна з форм суспільної свідомості, що дає об'єктивне відображення світу; система знань про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на навколишній світ. 2》 Окрема галузь цих знань. || тільки одн.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
наука —
НАУ́КА, и, ж. 1. тільки одн. Система знань, що історично склалася і безперервно розвивається, про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на оточуючий світ.
Словник української мови у 20 томах
-
наука —
нау́ка навчання (м, ср, ст) ◊ йти на нау́ку іти до школи (ср, ст): – То що, Оленко, йдеш цього року на науку? А хочеш вчитися? – Не хочу. – Ну і правильно! Що в тій науці доброго (Авторка) ♦ нау́ки корінь гірки́й, а овоч солодкий (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
наука —
Аби наука, а розум буде. Як буде учитися, то й розуму набереться. З чужого злого, учися свого. З чужих блудів учися, щоб ти таких самих не робив і не терпів. І від ворога можна чогось доброго навчитися.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
НАУКА —
• "НАУКА" - вид-во. Діяло 1919 — 20 у Вінниці. Випускало наук., наук.-популярну, худож. (у т. ч. перекладну зарубіж.) л-ру. Вийшли п'єса "Украдене щастя", казка "Лис Микита" І. Франка та істор. драма "Остання ніч" М. Старицького, зб. оповідань "Івась-музика" Г. Сенкевича та ін. В. А. Бурбела.
Українська літературна енциклопедія
-
наука —
Багатозначний термін, найчастіше вживається для означення: окремих дисциплін, які викладаються у вищій школі чи якими займаються в наукових інститутах за окремими спеціальностями; комплекс усіх дисциплін (в першому значенні)...
Універсальний словник-енциклопедія
-
наука —
да́тися в нау́ку кому. Добре запам’ятатися, залишити надовго про себе пам’ять. Далось багатьом у науку Дівча — не забудуть повік (В. Бичко); Далася в науку тобі та поїздка до міста, що і досі забути не можеш (З газети). ї́хати по нау́ку до кого—чого, фам.
Фразеологічний словник української мови
-
наука —
НАУКА — соціально-значуща сфера людської діяльності...
Філософський енциклопедичний словник
-
наука —
НАВЧА́ННЯ (процес передавання й засвоєння знань, уміння, досвіду), УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ) розм., ВЧИТТЯ́ заст., НАУ́КА заст.; ОСВІ́ТА (піднесення рівня знань). Приїхавши в це містечко на навчання, я спершу жив у тітки (Є. Гуцало); Підбільшала Оленка.
Словник синонімів української мови
-
наука —
Нау́ка, -ки, -ці; нау́ки, нау́к
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
наука —
НАУ́КА, и, ж. 1. тільки одн. Одна з форм суспільної свідомості, що дає об’єктивне відображення світу; система знань про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на оточуючий світ.
Словник української мови в 11 томах
-
наука —
Наука, -ки ж. 1) Наука. Люде, освічені наукою. К. ХП. 134. Згинула наука, впала просвіта, зоставшись тільки в схоластичних латинських духовних школах. Універсітетська наука була тільки азбука європейської просвіти. Левиц. І. 259. 2) Ученіе.
Словник української мови Грінченка