наука
НАУ́КА, и, ж.
1. тільки одн. Система знань, що історично склалася і безперервно розвивається, про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на оточуючий світ.
Тепер Франко, 50-літній сильний мужчина, всі сили свої оддає українській літературі й науці (М. Коцюбинський);
– Наука, Ірен, сувора. Щоб опанувати її, треба стати її рабом, треба віддати їй весь час і всі думки (В. Підмогильний);
Науці й освіті зобов'язані ті країни, які, базуючись на використанні високих технологій, йдуть далеко попереду в економному розвитку (з наук. літ.);
// Особливий вид пізнавальної діяльності людини, спрямований на одержання, уточнення і виробництво об'єктивних, системно-організованих і обґрунтованих знань про природу, суспільство та мислення.
2. Окрема галузь цих знань.
– Я .. обрав долю кібернетика. Ця наука владно вторгалася у свідомість людства, в техніку, в побут (О. Бердник);
Морезнавча наука має у розпорядженні унікальний банк даних з основних об'єктів промислу (з наук. літ.);
// тільки одн. Напрям у якій-небудь галузі знань, названий ім'ям його засновника.
Аристотелівська наука;
Марксистська наука.
3. тільки одн. Освіта, навики, знання, набуті людиною в процесі навчання, життєвого досвіду.
Науки не носить за плечима (Номис);
Народ наш завше [завжди] вільним, завше поривався до науки (І. Огієнко).
4. тільки одн. Те, що повчає, дає життєвий досвід; порада, урок, напучення.
Подякував [сирота] за хліб і сіль І за науку добрим людям (Т. Шевченко);
Нас покарано за довір'я, але ми мусимо твердо й покірливо винести кару. Хай вона нам буде наукою (В. Винниченко);
Вона зручніше вмощується на своїх ногах і тихенько, мов побоюючись, щоб хтось не підслухав її науки, починає говорити (М. Стельмах).
5. тільки одн., заст. Навчання.
Після трилітньої науки він так читав, що й дяка заткне за пояс (Панас Мирний);
Перший семестр науки для нових студентів почався не в вересні, а в січні (В. Самійленко);
Було тут двоє італійців, молодий чоловік і молода жінка, що їхали до Мілана на науку співу (М. Грушевський).
Віддава́ти / відда́ти в нау́ку див. віддава́ти;
Здобува́ти / здобу́ти нау́ку див. здобува́ти;
(1) Класи́чна нау́ка;
(2) Нау́ка нау́к – найважливіша наука.
У 60-і роки заборону на кібернетику було знято, і її почали нестримно вихваляти як науку наук (з наук.-попул. літ.);
[Націона́льна] акаде́мія нау́к див. акаде́мія;
Посила́ти / посла́ти до шко́ли (в нау́ку, рідко по нау́ку) див. посила́ти;
(3) Природни́чі нау́ки – сукупність наук про природу, які вивчають будову, властивості й перетворення неживої та живої природи; природознавство.
Свідчення антропології, приматології, палеопсихології, палеозоології та інших природничих наук є лише опосередкованими доказами історичних гіпотез (з наук. літ.);
Хімія і фізика – рідні сестри в сім'ї природничих наук (з наук.-попул. літ.);
(4) Суспі́льні нау́ки – науки, що досліджують різноманітні сфери історичного розвитку, відносини між людьми, класами, народами, державами.
Професор .. підкреслив велику роль суспільних наук під час Вітчизняної війни (П. Тичина);
За фахом Ратушний був викладач суспільних наук (Н. Рибак);
Храм нау́ки див. храм.
○ (5) У (на) нау́ку кому – для застереження від прикрих помилок у майбутньому або щоб провчити когось.
– Не гавкав ти, Рябко! За те ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п'ять тобі київ (П. Гулак-Артемовський);
Сестри ходили Що день божий вранці-рано Плакать над Іваном, Поки самі потруїлись Тим зіллям поганим. А Бог людям на науку поставив їх в полі На могилі тополями (Т. Шевченко);
Для нау́ки.
– Все село гомонить про тебе, а ти сам [про сватання] ні пари з уст.. – Про нас завжди щось таки говорять... Я таки вже комусь для науки поставлю язика навсторч рота! (М. Стельмах).
△ (6) То́чні (заст. сти́слі) нау́ки – науки, основні методи яких у більшій чи меншій мірі пов'язані з вимірюванням величин, напр.: математика, фізика, хімія та ін.
Протягом останніх п'яти років точні науки, і насамперед фізика й хімія, ведуть наступ на корінні проблеми, які постають перед природодослідниками при вивченні світу живих істот (з наук.-попул. літ.);
Гармата знову ожила. Комісар садив із неї сам, як професор точних наук (Ю. Яновський);
Належить бажати появи дальших випусків географії, як і книжок із царини інших наук (бажало б ся, головно, зі стислих наук) (М. Драгоманов);
(7) Прикладні́ нау́ки;
(8) Фундамента́льні нау́ки – науки, на яких ґрунтується науково-технічний прогрс суспільства;
(9) Юриди́чна нау́ка – система наукових знань про суспільні відношення в державі.
◇ Гри́зти грані́т нау́ки див. гри́зти;
Да́ти / дава́ти нау́ку див. дава́ти;
Да́тися в нау́ку див. дава́тися;
(10) По нау́ку, до кого – чого, фам., зі сл. їздити, ходити, йти і т. ін. – щоб отримати нові знання, запозичити досвід.
Аж не віриться, що тепер Новоселиця до Ковалівки по науку їздить. Диво та й годі (В. Кучер);
– Оце приїхав, Ониську Артемовичу, до вас по науку, – сказав Гасанчук, привітавшись. – Хочу дещо запозичити... Чув, що вродилась у вас тут ідея, цікава ідея! (О. Гончар);
– Диви ти! Ну, тоді чого ж ти блукав, коли твоя ласка? – Так! Ходив по науку в чужі краї! (М. Івченко).
Словник української мови (СУМ-20)