наука

НАУ́КА, и, ж.

1. тільки одн. Система знань, що історично склалася і безперервно розвивається, про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на оточуючий світ.

Тепер Франко, 50-літній сильний мужчина, всі сили свої оддає українській літературі й науці (М. Коцюбинський);

– Наука, Ірен, сувора. Щоб опанувати її, треба стати її рабом, треба віддати їй весь час і всі думки (В. Підмогильний);

Науці й освіті зобов'язані ті країни, які, базуючись на використанні високих технологій, йдуть далеко попереду в економному розвитку (з наук. літ.);

// Особливий вид пізнавальної діяльності людини, спрямований на одержання, уточнення і виробництво об'єктивних, системно-організованих і обґрунтованих знань про природу, суспільство та мислення.

2. Окрема галузь цих знань.

– Я .. обрав долю кібернетика. Ця наука владно вторгалася у свідомість людства, в техніку, в побут (О. Бердник);

Морезнавча наука має у розпорядженні унікальний банк даних з основних об'єктів промислу (з наук. літ.);

// тільки одн. Напрям у якій-небудь галузі знань, названий ім'ям його засновника.

Аристотелівська наука;

Марксистська наука.

3. тільки одн. Освіта, навики, знання, набуті людиною в процесі навчання, життєвого досвіду.

Науки не носить за плечима (Номис);

Народ наш завше [завжди] вільним, завше поривався до науки (І. Огієнко).

4. тільки одн. Те, що повчає, дає життєвий досвід; порада, урок, напучення.

Подякував [сирота] за хліб і сіль І за науку добрим людям (Т. Шевченко);

Нас покарано за довір'я, але ми мусимо твердо й покірливо винести кару. Хай вона нам буде наукою (В. Винниченко);

Вона зручніше вмощується на своїх ногах і тихенько, мов побоюючись, щоб хтось не підслухав її науки, починає говорити (М. Стельмах).

5. тільки одн., заст. Навчання.

Після трилітньої науки він так читав, що й дяка заткне за пояс (Панас Мирний);

Перший семестр науки для нових студентів почався не в вересні, а в січні (В. Самійленко);

Було тут двоє італійців, молодий чоловік і молода жінка, що їхали до Мілана на науку співу (М. Грушевський).

Віддава́ти / відда́ти в нау́ку див. віддава́ти;

Здобува́ти / здобу́ти нау́ку див. здобува́ти;

(1) Класи́чна нау́ка;

(2) Нау́ка нау́к – найважливіша наука.

У 60-і роки заборону на кібернетику було знято, і її почали нестримно вихваляти як науку наук (з наук.-попул. літ.);

[Націона́льна] акаде́мія нау́к див. акаде́мія;

Посила́ти / посла́ти до шко́ли (в нау́ку, рідко по нау́ку) див. посила́ти;

(3) Природни́чі нау́ки – сукупність наук про природу, які вивчають будову, властивості й перетворення неживої та живої природи; природознавство.

Свідчення антропології, приматології, палеопсихології, палеозоології та інших природничих наук є лише опосередкованими доказами історичних гіпотез (з наук. літ.);

Хімія і фізика – рідні сестри в сім'ї природничих наук (з наук.-попул. літ.);

(4) Суспі́льні нау́ки – науки, що досліджують різноманітні сфери історичного розвитку, відносини між людьми, класами, народами, державами.

Професор .. підкреслив велику роль суспільних наук під час Вітчизняної війни (П. Тичина);

За фахом Ратушний був викладач суспільних наук (Н. Рибак);

Храм нау́ки див. храм.

○ (5) У (на) нау́ку кому – для застереження від прикрих помилок у майбутньому або щоб провчити когось.

– Не гавкав ти, Рябко! За те ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п'ять тобі київ (П. Гулак-Артемовський);

Сестри ходили Що день божий вранці-рано Плакать над Іваном, Поки самі потруїлись Тим зіллям поганим. А Бог людям на науку поставив їх в полі На могилі тополями (Т. Шевченко);

Для нау́ки.

– Все село гомонить про тебе, а ти сам [про сватання] ні пари з уст.. – Про нас завжди щось таки говорять... Я таки вже комусь для науки поставлю язика навсторч рота! (М. Стельмах).

△ (6) То́чні (заст. сти́слі) нау́ки – науки, основні методи яких у більшій чи меншій мірі пов'язані з вимірюванням величин, напр.: математика, фізика, хімія та ін.

Протягом останніх п'яти років точні науки, і насамперед фізика й хімія, ведуть наступ на корінні проблеми, які постають перед природодослідниками при вивченні світу живих істот (з наук.-попул. літ.);

Гармата знову ожила. Комісар садив із неї сам, як професор точних наук (Ю. Яновський);

Належить бажати появи дальших випусків географії, як і книжок із царини інших наук (бажало б ся, головно, зі стислих наук) (М. Драгоманов);

(7) Прикладні́ нау́ки;

(8) Фундамента́льні нау́ки – науки, на яких ґрунтується науково-технічний прогрс суспільства;

(9) Юриди́чна нау́ка – система наукових знань про суспільні відношення в державі.

◇ Гри́зти грані́т нау́ки див. гри́зти;

Да́ти / дава́ти нау́ку див. дава́ти;

Да́тися в нау́ку див. дава́тися;

(10) По нау́ку, до кого – чого, фам., зі сл. їздити, ходити, йти і т. ін. – щоб отримати нові знання, запозичити досвід.

Аж не віриться, що тепер Новоселиця до Ковалівки по науку їздить. Диво та й годі (В. Кучер);

– Оце приїхав, Ониську Артемовичу, до вас по науку, – сказав Гасанчук, привітавшись. – Хочу дещо запозичити... Чув, що вродилась у вас тут ідея, цікава ідея! (О. Гончар);

– Диви ти! Ну, тоді чого ж ти блукав, коли твоя ласка? – Так! Ходив по науку в чужі краї! (М. Івченко).