наузбіч
НАУ́ЗБІЧ, присл., заст.
Убік.
– Та цить! вельми я взяв наузбіч (О. Кониський);
// Збоку.
– Заждіть! Заждіть! – наузбіч проштовхувався якийсь дід з мішком під пахвою (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
наузбіч —
присл., діал. Навзбіч, стороною.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
наузбіч —
Нау́збіч і на́взбіч, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
наузбіч —
Наузбіч нар. Въ сторонѣ.
Словник української мови Грінченка