наука
НАУ́КА, и, ж.
1. тільки одн. Одна з форм суспільної свідомості, що дає об’єктивне відображення світу; система знань про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на оточуючий світ.
Тепер Франко, 50-літній сильний мужчина, всі сили свої оддає українській літературі й науці (Коцюб., III, 1956, 35);
Радянська наука і техніка займають передові позиції у світовому науково-технічному прогресі (Ком. Укр., 5, 1966, 21).
◊ Прино́сити (принести́, покла́сти і т. ін.) на вівта́р нау́ки див. вівта́р.
2. Окрема галузь цих знань.
Однією з наук, яка перебуває на передньому краї боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму, є кібернетика (Ком. Укр., 7, 1962, 44);
// тільки одн. Напрям у якій-небудь галузі знань, названий ім’ям його засновника.
Ленінська наука; Мічурінська наука.
Акаде́мія нау́к див. акаде́мія.
3. тільки одн. Освіта, навики, знання, набуті людиною в процесі навчання, життєвого досвіду.
Науки не носить за плечима (Номис, 1864, № 6012);
Що тільки могло б вийти з такого комсомольця! Вкажіть йому дорогу, дайте науку, дайте техніку і тоді посилайте куди завгодно (Довж., І, 1958, 88).
4. тільки одн. Те, що повчає, дає життєвий досвід; порада, урок, напучення.
Подякував [сирота] за хліб і сіль І за науку добрим людям (Шевч., II, 1963, 269);
Приїздив справник і дивився на нас — грозив, що буде нам добра наука — нехай-но вечора дождемо! (Вовчок, VI, 1956, 234);
Вона зручніше вмощується на своїх ногах і тихенько, мов побоюючись, щоб хтось не підслухав її науки, починає говорити (Стельмах, II, 1962, 79).
◊ Да́ти нау́ку кому — провчити кого-небудь.
Якби зломилося колесо, то пан-отець уже би дав добру науку Іванові, як шанувати прикази господаря! (Март., Тв., 1954, 221);
— Я покладу кінець Його патяканню! Я дам йому науку!.. (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 179);
Для нау́ки; У (на) нау́ку — для застереження від прикрих помилок.
— Я таки вже комусь, для науки, поставлю язика навсторч рота! (Стельмах, І, 1962, 53);
— Продовжуйте правильні ваші думки, Ця критика вам у науку! (С. Ол., Вибр., 1959, 241);
А бог людям на науку Поставив їх в полі На могилі тополями (Шевч., II, 1963, 136).
5. тільки одн., заст. Навчання.
Після трилітньої науки він так читав, що й дяка заткне за пояс (Мирний, IV, 1955, 35);
Перший семестр науки для нових студентів почався не в вересні, а в січні (Сам., II, 1958, 390);
— Юрій Підіпригора на деньок з науки приїхав (Стельмах, II, 1962, 396).
Віддава́ти у нау́ку — посилати, віддавати вчитися куди-небудь, до когось.
Тарасів батько, ще за життя свого, віддав був Тараса до дяка у науку (Мирний, V, 1955, 309);
— Значить, у науку сина хочете віддати? — спитала гостя тітка Ликера (Добр., Ол. солдатики, 1961, 12).
Значення в інших словниках
- наука — нау́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- наука — Нау́ка. 1. Навчання, навчальний процес. Так само й ученик, що вчить ся предметів вже річево тяжких, а до того ще й в чужій мові, тратить дуже скоро елястичність ума, єго опановує змученє, зневіра у свої сили... Українська літературна мова на Буковині
- наука — Навчання, зст. ученіє; (кому) лекція, пам'ятка, сов. урок; П. освіта, знання, досвід; ЖМ. напоумлення, повчання. Словник синонімів Караванського
- наука — див. проповідь Словник церковно-обрядової термінології
- наука — див. порада; уміння Словник синонімів Вусика
- наука — -и, ж. 1》 тільки одн. Одна з форм суспільної свідомості, що дає об'єктивне відображення світу; система знань про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на навколишній світ. 2》 Окрема галузь цих знань. || тільки одн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наука — НАУ́КА, и, ж. 1. тільки одн. Система знань, що історично склалася і безперервно розвивається, про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на оточуючий світ. Словник української мови у 20 томах
- наука — нау́ка навчання (м, ср, ст) ◊ йти на нау́ку іти до школи (ср, ст): – То що, Оленко, йдеш цього року на науку? А хочеш вчитися? – Не хочу. – Ну і правильно! Що в тій науці доброго (Авторка) ♦ нау́ки корінь гірки́й, а овоч солодкий (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- наука — Аби наука, а розум буде. Як буде учитися, то й розуму набереться. З чужого злого, учися свого. З чужих блудів учися, щоб ти таких самих не робив і не терпів. І від ворога можна чогось доброго навчитися. Приповідки або українсько-народня філософія
- НАУКА — • "НАУКА" - вид-во. Діяло 1919 — 20 у Вінниці. Випускало наук., наук.-популярну, худож. (у т. ч. перекладну зарубіж.) л-ру. Вийшли п'єса "Украдене щастя", казка "Лис Микита" І. Франка та істор. драма "Остання ніч" М. Старицького, зб. оповідань "Івась-музика" Г. Сенкевича та ін. В. А. Бурбела. Українська літературна енциклопедія
- наука — Багатозначний термін, найчастіше вживається для означення: окремих дисциплін, які викладаються у вищій школі чи якими займаються в наукових інститутах за окремими спеціальностями; комплекс усіх дисциплін (в першому значенні)... Універсальний словник-енциклопедія
- наука — да́тися в нау́ку кому. Добре запам’ятатися, залишити надовго про себе пам’ять. Далось багатьом у науку Дівча — не забудуть повік (В. Бичко); Далася в науку тобі та поїздка до міста, що і досі забути не можеш (З газети). ї́хати по нау́ку до кого—чого, фам. Фразеологічний словник української мови
- наука — НАУКА — соціально-значуща сфера людської діяльності... Філософський енциклопедичний словник
- наука — НАВЧА́ННЯ (процес передавання й засвоєння знань, уміння, досвіду), УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ) розм., ВЧИТТЯ́ заст., НАУ́КА заст.; ОСВІ́ТА (піднесення рівня знань). Приїхавши в це містечко на навчання, я спершу жив у тітки (Є. Гуцало); Підбільшала Оленка. Словник синонімів української мови
- наука — Нау́ка, -ки, -ці; нау́ки, нау́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наука — Наука, -ки ж. 1) Наука. Люде, освічені наукою. К. ХП. 134. Згинула наука, впала просвіта, зоставшись тільки в схоластичних латинських духовних школах. Універсітетська наука була тільки азбука європейської просвіти. Левиц. І. 259. 2) Ученіе. Словник української мови Грінченка