НАУКА

Значення в інших словниках

1. наука — нау́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. наука — Нау́ка. 1. Навчання, навчальний процес. Так само й ученик, що вчить ся предметів вже річево тяжких, а до того ще й в чужій мові, тратить дуже скоро елястичність ума, єго опановує змученє, зневіра у свої сили... Українська літературна мова на Буковині
3. наука — Навчання, зст. ученіє; (кому) лекція, пам'ятка, сов. урок; П. освіта, знання, досвід; ЖМ. напоумлення, повчання. Словник синонімів Караванського
4. наука — див. проповідь Словник церковно-обрядової термінології
5. наука — див. порада; уміння Словник синонімів Вусика
6. наука — -и, ж. 1》 тільки одн. Одна з форм суспільної свідомості, що дає об'єктивне відображення світу; система знань про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на навколишній світ. 2》 Окрема галузь цих знань. || тільки одн. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. наука — НАУ́КА, и, ж. 1. тільки одн. Система знань, що історично склалася і безперервно розвивається, про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на оточуючий світ. Словник української мови у 20 томах
8. наука — нау́ка навчання (м, ср, ст) ◊ йти на нау́ку іти до школи (ср, ст): – То що, Оленко, йдеш цього року на науку? А хочеш вчитися? – Не хочу. – Ну і правильно! Що в тій науці доброго (Авторка) ♦ нау́ки корінь гірки́й, а овоч солодкий (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. наука — Аби наука, а розум буде. Як буде учитися, то й розуму набереться. З чужого злого, учися свого. З чужих блудів учися, щоб ти таких самих не робив і не терпів. І від ворога можна чогось доброго навчитися. Приповідки або українсько-народня філософія
10. наука — Багатозначний термін, найчастіше вживається для означення: окремих дисциплін, які викладаються у вищій школі чи якими займаються в наукових інститутах за окремими спеціальностями; комплекс усіх дисциплін (в першому значенні)... Універсальний словник-енциклопедія
11. наука — да́тися в нау́ку кому. Добре запам’ятатися, залишити надовго про себе пам’ять. Далось багатьом у науку Дівча — не забудуть повік (В. Бичко); Далася в науку тобі та поїздка до міста, що і досі забути не можеш (З газети). ї́хати по нау́ку до кого—чого, фам. Фразеологічний словник української мови
12. наука — НАУКА — соціально-значуща сфера людської діяльності... Філософський енциклопедичний словник
13. наука — НАВЧА́ННЯ (процес передавання й засвоєння знань, уміння, досвіду), УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ) розм., ВЧИТТЯ́ заст., НАУ́КА заст.; ОСВІ́ТА (піднесення рівня знань). Приїхавши в це містечко на навчання, я спершу жив у тітки (Є. Гуцало); Підбільшала Оленка. Словник синонімів української мови
14. наука — Нау́ка, -ки, -ці; нау́ки, нау́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
15. наука — НАУ́КА, и, ж. 1. тільки одн. Одна з форм суспільної свідомості, що дає об’єктивне відображення світу; система знань про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на оточуючий світ. Словник української мови в 11 томах
16. наука — Наука, -ки ж. 1) Наука. Люде, освічені наукою. К. ХП. 134. Згинула наука, впала просвіта, зоставшись тільки в схоластичних латинських духовних школах. Універсітетська наука була тільки азбука європейської просвіти. Левиц. І. 259. 2) Ученіе. Словник української мови Грінченка