1. Словник української мови у 20 томах

науковець

НАУКО́ВЕЦЬ, вця, ч.

Той, хто розробляє питання науки.

Вона злякано відвела очі, намагаючись зникнути в натовпі науковців і студентів (М. Руденко);

Лише науковець з досить високим рівнем інформаційної культури має ерудицію, необхідну для використання есктраполятивних методів у дослідницькій діяльності (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. науковець — науко́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. науковець — Учений, муж науки, науковий діяч, діяч <�робітник, сівач> на ниві науки, сов. науковий працівник, (викладач вишу) жм. професор. Словник синонімів Караванського
  3. науковець — [наўковеиц'] -оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўц'іў Орфоепічний словник української мови
  4. науковець — -вця, ч. Той, хто провадить наукові дослідження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. науковець — НАУКО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто займається розробкою питань науки. Вона злякано відвела очі, намагаючись зникнути в натовпі науковців і студентів (Руд., Остання шабля, 1959, 76); — Я двічі радий вашому призначенню. Зоотехнік з вищою освітою та ще й науковець (Добр., Тече річка.., 1961, 18). Словник української мови в 11 томах