наузбіч

НАУ́ЗБІЧ, присл., заст.

Убік.

– Та цить! вельми я взяв наузбіч (О. Кониський);

// Збоку.

– Заждіть! Заждіть! – наузбіч проштовхувався якийсь дід з мішком під пахвою (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. наузбіч — присл., діал. Навзбіч, стороною.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. наузбіч — Нау́збіч і на́взбіч, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. наузбіч — Наузбіч нар. Въ сторонѣ.  Словник української мови Грінченка