прочанин

проча́нин

Особа, яка здійснює або щойно здійснила паломництво, прощу; паломник

Значення в інших словниках

1. прочанин — проча́нин іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прочанин — Богомолець, Божий чоловік, кн. пілігрим.  Словник синонімів Караванського
3. прочанин — див. подорожній  Словник синонімів Вусика
4. прочанин — -а, ч. Богомолець, паломник, що ходить на прощу до святих місць.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. прочанин — ПРОЧА́НИН, а, ч. Віруюча людина, що подорожує до святих місць; паломник. Я бачила квітку – з Святої землі Побожні прочани до нас занесли (Дніпрова Чайка); В мурах монастиря снували поодинокі гуртки прочан, побожно вклонялись кожному місцю...  Словник української мови у 20 томах
6. прочанин — БОГОМО́ЛЕЦЬ (той, хто ходить на богомілля), ПРОЧА́НИН, ПАЛО́МНИК, ПІЛІГРИ́М книжн., заст., КАЛІ́КА заст. (той, хто ходить по святих місцях, або мандрівний богомолець узагалі).  Словник синонімів української мови
7. прочанин — Проча́нин, -на; -ча́ни, -ча́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. прочанин — Прочанин, -на м. Богомолець; странникъ. Куди, прочане, ви йдете? Котл. Ен. І. 16. Над вечір увійшли ми в село, і розбрелись прочане улицями. МВ. І. 17.  Словник української мови Грінченка