Значення в інших словниках
-
сповідальник —
сповіда́льник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
сповідальник —
-а, ч. 1》 Священик, який слухає сповідь; духівник. 2》 Особа, що прийшла на сповідь до священика.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сповідальник —
СПОВІДА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Священик, який слухає сповідь; духівник. – Панна Стефанія намагається наслідувати своєму сповідальникові? – спитав Петро, вже не приховуючи іронії (Д. Бедзик). 2. Особа, що прийшла на сповідь до священика.
Словник української мови у 20 томах
-
сповідальник —
СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.
Словник синонімів української мови
-
сповідальник —
СПОВІДА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Священик, який слухає сповідь; духівник. — Панна Стефанія намагається наслідувати своєму сповідальникові? — спитав Петро, вже не приховуючи іронії (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 84). 2. Особа, що прийшла на сповідь до священика.
Словник української мови в 11 томах