сповідальник

сповіда́льник

-а, ч.

1》 Священик, який слухає сповідь; духівник.

2》 Особа, що прийшла на сповідь до священика.

Значення в інших словниках

1. сповідальник — сповіда́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сповідальник — див. сповідник  Словник церковно-обрядової термінології
3. сповідальник — СПОВІДА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Священик, який слухає сповідь; духівник. – Панна Стефанія намагається наслідувати своєму сповідальникові? – спитав Петро, вже не приховуючи іронії (Д. Бедзик). 2. Особа, що прийшла на сповідь до священика.  Словник української мови у 20 томах
4. сповідальник — СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.  Словник синонімів української мови
5. сповідальник — СПОВІДА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Священик, який слухає сповідь; духівник. — Панна Стефанія намагається наслідувати своєму сповідальникові? — спитав Петро, вже не приховуючи іронії (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 84). 2. Особа, що прийшла на сповідь до священика.  Словник української мови в 11 томах