Значення в інших словниках
-
спочилий —
спочи́лий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
-
спочилий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до спочити 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
спочилий —
СПОЧИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до спочи́ти 1. Послужливо відкрив [Шаула] ворота, доки сотник сів на спочилого коня (Іван Ле); До тебе муж твій пишний доторкнеться, Зо сну розбудить, – і спочилі руки Йому простягнеш для обіймів ти (М. Рильський).
Словник української мови у 20 томах
-
спочилий —
СПОЧИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до спочи́ти 1. Послужливо відкрив [Шаула] ворота, доки сотник сів на спочилого коня (Ле, Наливайко, 1957, 113); До тебе муж твій пишний доторкнеться, Зо сну розбудить, — і спочилі руки Йому простягнеш для обіймів ти (Рильський, II, 1960, 91).
Словник української мови в 11 томах