атас
1. вигук; крим., мол. Попередження про небезпеку. <...> адже потім вони справді вислизнули з півдороги, точніше, спригнули, покидавши зв'язані картини і деякі клунки, отже, був атас (Ю. Андрухович, Мальброк і хрестоносці). * Образно. В усі епохи і часи шляхи відкрито. / Червоним в назві світиться "АТАС" (В. Неборак, Літаюча голова). БСРЖ, 40; СЖЗ, 12; ТСРОЖ, 5; ЯБМ, 1, 43.
Короткий словник жарґонної лексики української мови