бандера

(-и) ч. і ж.; частіше мн. бандери; жрм; ірон. Мешканець Західної України. // крим. Українець (як правило, про ув'язненого). БСРЖ, 49.

Значення в інших словниках

1. Бандера — Банде́ра прізвище  Орфографічний словник української мови
2. бандера — Прапор, що вказує на приналежність судна до держави, торгового чи військово-морського флоту.  Універсальний словник-енциклопедія