бандера

(-и) ч. і ж.; частіше мн. бандери; жрм; ірон. Мешканець Західної України. // крим. Українець (як правило, про ув'язненого). БСРЖ, 49.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Бандера — Банде́ра прізвище Орфографічний словник української мови
  2. бандера — Прапор, що вказує на приналежність судна до держави, торгового чи військово-морського флоту. Універсальний словник-енциклопедія