блейз (-а) ч.; мол. Головний убір з козирком від сонця. ПСУМС, 8. Короткий словник жарґонної лексики української мови
Значення в інших словниках блейз — А, ч. Блейзер (кепка). Ти не бачив мій блейз? Словник сучасного українського сленгу