бомжатник
(-а) ч.
1. жрм. Приймальник-розподільник для бомжів. <...> [жваве босяцьке госрослів'я] дещо естетизоване грамотіями в слідчих ізоляторах, "допрах", таборах, пересильних тюрмах, лагпункатах, бомжатниках <...> (Є. Пашковський, Щоденний жезл); У простолюдді його називають "бомжатник". Офіційно — спецприймальник для утримання заарештованих осіб (УМ, 17.03.2001). БСРЖ, 71.
2. мол. Місце, де збираються й ночують бомжі. — Бомжатник! — вигукнув заїка. — У підвалі! (А. Кокотюха, Повернення сентиментального гангстера). ПСУМС, 9.
Короткий словник жарґонної лексики української мови