бімбер
(-у) ч.
1. мол., крим. Самогон. В тяжкі часи воєн чи "сухих" законів розквітав польський бімбер (УМ, 6.09.1999); Колгоспні дядьки<...> пристосовувались підпільно гнати "бімбер-первак" з цукрових буряків, варення, яблук, сливок, вишень, пшениці і так далі (М. Марк, Хохляцький апокаліпсис). ПСУМС, 8; ЯБМ, 1, 84.
Короткий словник жарґонної лексики української мови