гадючник

(-а) ч.

1. мол., крим.; зневажл. Кафе, ресторан невисокої категорії. Затягли до "гадючника", так напоїли, що він ледве тримався на ногах (А. Дімаров, Прожити й розповісти). БСРЖ, 119; ПСУМС, 16; СЖЗ, 29; ЯБМ, 1, 214.

2. крим. Злодійське кубло. БСРЖ, 119; СЖЗ, 29; ЯБМ, 1, 215.

3. мол. Неприємна компанія; трудовий колектив, де люди ставляться один до одного недоброзичливо і намагаються зробити капость ближньому. БСРЖ, 119; ПСУМС, 16.

Значення в інших словниках

1. гадючник — гадю́чник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гадючник — -а, ч. 1》 Місце, де живуть гадюки; кубло гадюки. 2》 перен. Скупчення ворожих сил. В'язолистий гадючник — багаторічна трав'яниста рослина родини розоцвітих.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гадючник — ГАДЮ́ЧНИК¹, а, ч. 1. Місце, де живуть гадюки; кубло гадюки. * У порівн. Звалища артилерійських снарядів, що, мов гадюки в гадючнику, дрімали в цій землі, приховані бур'янами (О. Гончар). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
4. гадючник — ГАДЮ́ЧНИК (місце, де живуть плазуни; гніздо гадюки), ГАДОВИ́ЩЕ, КУБЛО́, КУ́БЛИЩЕ, КИ́ШЛО розм. Звалище артилерійських снарядів.., мов гадюки в гадючнику, дрімали в цій землі, приховані бур'янами (О. Гончар); До пенька з усіх сторін повзли вужаки..  Словник синонімів української мови
5. гадючник — ГАДЮ́ЧНИК, а, ч. 1. Місце, де живуть гадюки; кубло гадюки. Звалища артилерійських снарядів, що, мов гадюки в гадючнику, дрімали в цій землі, приховані бур’янами (Гончар, Тронка, 1963, 285). 2. перен. Скупчення ворожих сил.  Словник української мови в 11 томах
6. гадючник — Гадючник, -ка м. 1) Змѣиное гнѣздо. Екатеринослав. 2) раст. = воронець, Spiraea Filipendula L. ЗЮЗО. І. 137. 3) Низенькая землянка. Херс. Викопав якийсь гадючник у землі. Левиц. Пов. 343.  Словник української мови Грінченка