гадючник
Гадючник, -ка
м.
1) Змѣиное гнѣздо. Екатеринослав.
2) раст. = воронець, Spiraea Filipendula L. ЗЮЗО. І. 137.
3) Низенькая землянка. Херс. Викопав якийсь гадючник у землі. Левиц. Пов. 343.
Словник української мови ГрінченкаГадючник, -ка
м.
1) Змѣиное гнѣздо. Екатеринослав.
2) раст. = воронець, Spiraea Filipendula L. ЗЮЗО. І. 137.
3) Низенькая землянка. Херс. Викопав якийсь гадючник у землі. Левиц. Пов. 343.
Словник української мови Грінченка