гадюччя

Гадюччя, -чя

с. соб. Гадюки. Тілько й видко між кущами, що гадюччя й ящірок. Щог. Сл. 123.

Значення в інших словниках

1. гадюччя — гадю́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. гадюччя — -я, с. Збірн. до гадюка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гадюччя — ГАДЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до гадю́ка. Тільки й видно між кущами, Що гадюччя й ящірок (Я. Щоголів); Степ кишів гадюччям, ужами, навіть величезними полозами (П.  Словник української мови у 20 томах
4. гадюччя — Гадю́ччя, -ччя, -ччю, -ччям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. гадюччя — ГАДЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до гадю́ка. Тільки й видно між кущами, Що гадюччя й ящірок (Щог., Поезії, 1958, 410); Степ кишів гадюччям, ужами, навіть величезними полозами (Панч, III, 1956, 233); Треба знищить гадюччя потворне, Неприступний рубіж перейти...  Словник української мови в 11 томах