гадюччя
ГАДЮ́ЧЧЯ, я, с.
Збірн. до гадю́ка.
Тільки й видно між кущами, Що гадюччя й ящірок (Я. Щоголів);
Степ кишів гадюччям, ужами, навіть величезними полозами (П. Панч);
Наш змаг – великий i святий – боремося за Україну: хтось гине в боях, хтось воює в пiдпiллi, хтось нидiє в потаємних криївках вiд голоду й задухи, а хтось мусить чавити чобiтьми гадюччя (Р. Федорів);
* У порівн. А воно ж [паливо] сире – в печі сичить, як гадюччя. Не хоче горіти (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)