гадя
ГАДЯ́, я́ти, с., розм.
Те саме, що гаденя́.
Діти помітили, що гадюка залишилася на пагорбі, а гадя поповзло в яр (із журн.);
– Гадав [Григорій], що як Сава візьме його гадя, його Рахірку, то ми таки зараз відділимо йому половину нашої землі (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)