гадя
ГАДЯ́, я́ти, с., розм.
Те саме, що гаденя́.
Діти помітили, що гадюка залишилася на пагорбі, а гадя поповзло в яр (із журн.);
– Гадав [Григорій], що як Сава візьме його гадя, його Рахірку, то ми таки зараз відділимо йому половину нашої землі (О. Кобилянська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гадя — гадя́ іменник середнього роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- гадя — -яти, с., розм. 1》 Маля гада (у 1 знач.). 2》 перен., зневажл. Про злу підступну молоду людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гадя — ГАДЯ́, я́ти, с., розм. 1. Маля гада (у 1 знач.). 2. перен., зневажл. Про злу підступну молоду людину. — Гадав [Григорій], що як Сова візьме його гадя, його Рахірку, то ми таки зараз відділимо йому половину нашої землі (Коб., II, 1956, 39). Словник української мови в 11 томах
- гадя — Гадя, -дяти с. 1) Змѣенышъ, змѣиное отродье. Федьк. 2) гадє сліпе. Рыба Petromyzon fluv. Шух. I. 24. Словник української мови Грінченка