1. Орфографічний словник української мови

гадя

гадя́

іменник середнього роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадя — -яти, с., розм. 1》 Маля гада (у 1 знач.). 2》 перен., зневажл. Про злу підступну молоду людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гадя — ГАДЯ́, я́ти, с., розм. Те саме, що гаденя́. Діти помітили, що гадюка залишилася на пагорбі, а гадя поповзло в яр (із журн.); – Гадав [Григорій], що як Сава візьме його гадя, його Рахірку, то ми таки зараз відділимо йому половину нашої землі (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
  3. гадя — ГАДЯ́, я́ти, с., розм. 1. Маля гада (у 1 знач.). 2. перен., зневажл. Про злу підступну молоду людину. — Гадав [Григорій], що як Сова візьме його гадя, його Рахірку, то ми таки зараз відділимо йому половину нашої землі (Коб., II, 1956, 39). Словник української мови в 11 томах
  4. гадя — Гадя, -дяти с. 1) Змѣенышъ, змѣиное отродье. Федьк. 2) гадє сліпе. Рыба Petromyzon fluv. Шух. I. 24. Словник української мови Грінченка