1. Словник української мови у 20 томах

гадюччя

ГАДЮ́ЧЧЯ, я, с.

Збірн. до гадю́ка.

Тільки й видно між кущами, Що гадюччя й ящірок (Я. Щоголів);

Степ кишів гадюччям, ужами, навіть величезними полозами (П. Панч);

Наш змаг – великий i святий – боремося за Україну: хтось гине в боях, хтось воює в пiдпiллi, хтось нидiє в потаємних криївках вiд голоду й задухи, а хтось мусить чавити чобiтьми гадюччя (Р. Федорів);

* У порівн. А воно ж [паливо] сире – в печі сичить, як гадюччя. Не хоче горіти (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадюччя — гадю́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гадюччя — -я, с. Збірн. до гадюка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гадюччя — Гадю́ччя, -ччя, -ччю, -ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гадюччя — ГАДЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до гадю́ка. Тільки й видно між кущами, Що гадюччя й ящірок (Щог., Поезії, 1958, 410); Степ кишів гадюччям, ужами, навіть величезними полозами (Панч, III, 1956, 233); Треба знищить гадюччя потворне, Неприступний рубіж перейти... Словник української мови в 11 томах
  5. гадюччя — Гадюччя, -чя с. соб. Гадюки. Тілько й видко між кущами, що гадюччя й ящірок. Щог. Сл. 123. Словник української мови Грінченка